Антиукраїнські та антизахідні наративи в інформаційному просторі України можна поділити на дві групи: кремлівські, які слугують поверненню України до політичної орбіти Росії, та суто українські, що слугують інтересам місцевих політико-олігархічних груп. На це звернув увагу аналітик Інтерньюз-Україна Віталій Рибак під час публічного обговорення «Інформаційна безпека в сучасних умовах гібридних війн та інформаційних атак» 23 лютого.

Перший тип наративів в українському інформаційному просторі Рибак назвав кремлівським, який поширюють місцеві групи впливу.

«Це започатковані в Кремлі наративи, які перенесено на українські реалії, вони поширюються тими, хто зацікавлений у тому, аби Україна повернулася до політичної орбіти Росії. Це Віктор Медведчук та його телеканали, які були заблоковані, а також колишні соратники Віктора Януковича — Андрій Портнов, Олена Лукаш тощо. Один із таких наративів популярний від 2014 року й щороку спливає — це те, що Євромайдан і Революція гідності насправді збройний переворот, і відтоді Україна перебуває під зовнішнім управлінням Заходу», — каже експерт.

Другий тип наративів є суто українським, як-то проти «антиколомойського» закону чи ринку землі.

«В їхньому поширенні зацікавлені люди, які прямо можуть бути й не пов’язані з Росією — той самий Коломойський, але люди, які після Євромайдану дуже програли. Тобто, з’явилися нові правила гри, реформи створюють більш прозоре середовище діяльності, з’являються антикорупційні органи. Усі ці фактори сукупно заважають деяким політикам, громадським діячам та олігархам грабувати країну. Відповідно вони намагаються будь-що загальмувати інтеграцію України в європейський та євроатлантичний простір, знищити антикорупційні інституції, аби й надалі працювати в Україні за тіньовими схемами», — говорить Рибак.

Успіх російської пропаганди полягає в тому, що Кремль роками транслює одні й ті ж самі наративи, вважає директорка Групи з аналізу гібридних загроз Українського кризового медіа центру Любов Цибульська.

«Росія послідовно просуває свої наративи. Вони є стабільними: в Україні йде громадянська війна, там панує фашизм, Україна — failed state, Крим — історично російський», — наводить приклади експертка.

Вона зазначила, що дезінформація не обов’язково є суто брехнею — це викривлення фактів і донесення інформації для завдання певної шкоди. І Росія використовує для дезінформації не тільки медіа, а і спецслужби, право- та ліворадикальні рухи, громадські організації та російську православну церкву.

«Треба готуватися до того, що це буде довготривала війна за правду, а не одноразовий бій», — наголошує Цибульська.

Але Україна має не лише розвінчувати російські фейки, а і створювати власні наративи.

«Чому російська пропаганда така дієва? Тому що РФ транслює велики наративи, які з часом стають природними для людей. Тому розвінчання фейків не впливатиме на світогляд людей, які повірили в ці наративи. Україні не обов’язково експлуатувати образ жертви. Ми можемо розповідати і про позитивні речі. Наприклад, Естонія визначила низку власних сильних сторін, про які вона постійно комунікує, як-то потужна ІТ-країна», — резюмує експертка.

Останнім часом Росія проводить велику інформаційну кампанію щодо своєї вакцини проти коронавірусу «Супутник-V», звертає увагу медіаексперт Анатолій Бондаренко. На його думку, у такий спосіб РФ прагне поширити свій вплив на країни Східної та Центральної Європи.

Він звертає увагу, що в Україні є понад сотні так званих експертів і політологів, які розповсюджують російські наративи.

«А ті українські експерти на російському телебаченні, які нібито показують альтернативну точку зору, насправді підігрують російській пропаганді», — переконаний Бондаренко.

У соціальних мережах поширюються найзухваліші фейки, протидіяти яким неможливо через те, що соцмережі не перебувають у національному правовому полі. На це звернула увагу директор ГО «Детектор медіа» Галина Петренко.

«І не існує підходів до регулювання соціальних мереж, ми нічого не можемо зробити з гравцями, які не мають стосунку до нашої юрисдикції. Це об’єднує нас із Євросоюзом, який наприкінці 2020 року розпочав велику дискусію й розробив кілька регуляторних документів, щоби вирішувати цю проблему», — говорить Петренко.

На її думку, інтенсивність інформації в соцмережах має потужний вплив на світогляд людей.

«З наших спостережень за соцмережами, там продовжують поширюватись зухвалі фейки через великі масиви та інтенсивність цієї інформації. І йдеться вже не просто про окремі меседжі, які збивають аудиторію з пантелику, а про інформацію, яка впливає на світогляд людей», — наголосила експертка.

Водночас популярність соцмереж серед українців невпинно зростає, випереджаючи інші джерела інформації.

«Особливо турбує, що з 2019 року всі соціологічні дослідження показують: для українців соціальні мережі стали медіа номер 2 за споживанням інформації після національного телебачення, обігнавши інтернет-сайти», — підсумовує директорка «Детектор медіа».

Після такої великої кількості викривленної інформації в соцмережах варто рекомендувати Міністерству культури та інформаційної політики повернутися до розробки законопроєкту про дезінформацію. Про це говорила народна депутатка, Секретар Комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Соломія Бобровська.

Також вона привітала ідею Секретаря Ради національної безпеки та оборони Олексія Данілова щодо створення при РНБО центру з протидії дезінформації: «Це робота держави, а не приватних чи громадських організацій».

Зі свого боку Голова «Комісії з журналістської етики» Андрій Куликов запропонував розробити певну інформаційну «замісну терапію» для українців, які потрапили під вплив російської пропаганди.

«Замісна терапія має бути завдяки вироблення якісного українського продукту. Але нашу публіку не привчали до цього контенту. І рецептори, які можуть його оцінити, у багатьох людей атрофувалися», — вважає Куликов.

Одночасно він виступив за збільшення мовної квоти в радіоефірах: «Квота у 35 % — це замало. Ми можемо забезпечувати до 75 %».

Українська нація має багато травм щодо розуміння себе. І це є об’єктом для ворожих наративів, впевнена народна депутатка, Заступниця голови Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Мар’яна Безугла: «Треба розповідати про історичний досвід через переможні аспекти».

Санкції проти телеканалів «112.Україна», ZIK і NewsOne вона назвала наслідком 1,5-річного внутрішнього аудиту влади щодо інформаційних загроз.

У 2014 році Україна була одна з перших країн, яка заявила про початок гібридної війни Росії та її інформаційну складову, нагадав Виконавчий директор Платформи прав людини, член Ради Коаліції РПР Олександр Бурмагін.

«Відтоді Євросоюз розробляє власні інструменти боротьби з дезінформацією. Один з останніх прикладів: націоанльний медіарегулятор Литви закрив російський телеканал за мову ворожнечі проти України. У той час, український регулятор — Національна рада України з питань телебачення й радіомовлення — не має у своєму арсеналі цих можливостей», — говорить експерт.

Нагадаємо, раніше відбулися дискусії щодо саморегулювання медіа та медіаграмотності.

Це публічне обговорення було організовано Коаліцією Реанімаційний Пакет Реформ, ГО «Детектор медіа» та Інтерньюз-Україна і стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю Коаліції РПР та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.