Дедалі більше країн беруть курс на декарбонізацію своєї економіки і відмовляються від використання викопних видів палива на користь відновлюваних джерел енергії. Лише кілька років тому отримання енергії з вугілля вважалося економічно більш доцільним.

Але зі швидким розвитком технологій відновлюваної енергетики та у зв’язку зі встановленням амбітних кліматичних цілей інвестиції у вугілля втратили привабливість у всьому світі. Після розпаду Радянського Союзу та переходу України до ринкової економіки вітчизняна вугільна промисловість перебуває у стані занепаду. Єдине, що рятує державні вугільні шахти від повного краху — це величезні дотації, які надаються державою щороку. Починаючи з 1990-х років закриття вугледобувних підприємств негативно впливає на місцеві громади, оскільки не було розроблено комплексних соціально-економічних стратегій підтримки цих регіонів. Сьогодні, незважаючи на необхідність закриття решти неприбуткових державних шахт, жоден політик не наважується взяти на себе відповідальність за прийняття жорстких рішень і подолання неминучих соціальних наслідків.

Головна мета цього дослідження полягає у наданні українським органам державної влади конкретних рекомендацій щодо неминучої поступової відмови від використання вугілля. Як позитивний, так і негативний досвід інших країн мають безцінне значення для підготовки до цього процесу. Ми сподіваємося, що у підсумку це дослідження допоможе створити стратегію справедливої і комплексної трансформації. Що швидше наша країна і відповідні регіони розпочнуть підготовку до майбутніх змін, то менш негативними будуть соціальні та економічні наслідки.

Документ для завантаження PDF