Реанімаційний Пакет Реформ > Новини > Допоможуть об’єднати Україну: Олег Джолос про суспільну місію майбутніх медіа громад

Допоможуть об’єднати Україну: Олег Джолос про суспільну місію майбутніх медіа громад

Позначки:

Що таке медіа громад, створення яких передбачає законопроєкт № 2693-д «Про медіа»? Як громадські організації можуть створювати власні ЗМІ? Чи можуть медіа громад сприяти вирішенню конфлікту на Сході України? Про ці та інші питання ми поговорили з доцентом кафедри телебачення й радіомовлення Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка Олегом Джолосом.

Законопроєкт про медіа № 2693-д містить окремий розділ про медіа громад. Будь ласка, розкажіть докладніше, що саме мається на увазі під цим поняттям?

— Розділ «Публічні аудіовізуальні медіа», до яких й відносяться національні публічні аудіовізуальні медіа, аудіовізуальні медіа  громад і місцеві публічні аудіовізуальні медіа — це лише одна з частин великого проєкту закону, що регулюватиме всю медійну сферу: теле- і радіомовлення, друковані та інтернет-ЗМІ тощо. Адже чинне законодавство взагалі не регулює інтернет-простір як медіаплатформу. Законопроєкт № 2693-д можна порівняти з певним медійним кодексом, який має відповідати реальному стану медіапростору нашої країни.

Крім того, ухвалення цього документу є зобов’язанням України як члена Ради Європи: наша країна має гармонізувати власне законодавство в медійній сфері із законодавством РЄ. А після укладання Угоди про асоціацію з Євросоюзом Україна взяла на себе зобов’язання імплементувати  у національне медіазаконодавство Директиву ЄС про аудіовізуальні медіапослуги. Законодавство фактично всіх країн-членів ЄС і Ради Європи передбачає як окрему ланку локальні публічні аудіовізуальні ЗМІ, або мовлення громад, поруч із суспільним і приватним мовленням. Наразі в Україні діяльність медіа громад чинним законодавством не передбачена та, відповідно, не регулюється.

У свою чергу, законопроєкт № 2693-д «Про медіа» відповідає реальному стану речей в українській медіасфері та впроваджує такий новий сектор ЗМІ як місцеві публічні аудіовізуальні медіа та публічні аудіовізуальні медіа громад.

У чому відмінність між місцевими медіа та медіа громад?

— Розділ законопроєкту, який донедавна називався «Мовлення громад», у доопрацьованому варіанті проєкту закону має назву «Публічні аудіовізуальні медіа». І в цьому розділі виокремлюються три види публічних аудіовізуальних медіа: національні (Національна суспільна телерадіокомпанія України, іномовлення), місцеві (їхніми суб’єктами можуть бути некомерційні комунальні підприємства, засновниками яких є органи місцевого самоврядування) та медіа громад. Й ось ці аудіовізуальні медіа громад створюють громадські об’єднання та засновані ними установи, організації, підприємницькі товариства, що створені для некомерційної діяльності, які об’єднані саме спільним інтересом (національністю, мовою, професією, творчою діяльністю, захопленнями), а не  тільки територіально.

Також хочу звернути увагу на слово «публічні», яке в даному випадку вживається в розумінні суспільного телерадіомовлення, яке  в більшості країн іменується публічним (від англійського public service broadcasting) — тобто медіа, які слугують інтересам суспільства, створюються та фінансуються ним, а також підзвітні  суспільству. Тобто суспільство має бути безпосередньо дотичним до управління, створення контенту публічних аудіовізуальних медіа, його редакційної та програмної політики.

Визначальна риса публічних медіа — некомерційність, тобто мовлення громад не може мати на меті отримання прибутку. Ці медіа відносяться до сервісів загального економічного інтересу, які дуже важливі для суспільства, пов’язані із задоволенням особливо важливих загальних потреб громадян, що не можуть надаватися на комерційній основі без державної підтримки. До прикладів сервісів загального економічного інтересу можна віднести громадський транспорт, певні поштові послуги, охорону здоров’я, послуги з управління відходами тощо.

Яка процедура фінансування медіа громад?

— Головний принцип функціонування публічних аудіовізуальних медіа полягає у фінансовій незалежності та незалежності від впливу держави, органів місцевої влади та бізнесу. Адже редакційна незалежність неможлива без фінансової.

Медіа громад можуть мати будь-які джерела фінансування: органи місцевого самоврядування, донорські структури, реклама, сама громада через добровільні внески тощо. У контексті реформи децентралізації органи влади на місцях мають бути зацікавлені в діяльності на території своїх громад незалежних ЗМІ, які слугують розвитку цієї громади.

Якщо говорити про місцеві аудіовізуальні медіа, то законопроєкт № 2693-д фактично покладає їхнє фінансування на органи місцевого самоврядування (ОМС): витрати на оплату праці, виготовлення програм, винагороду за використання авторського права, оренду обладнання та приміщення тощо. Але водночас ОМС не мають права втручатися в редакційну політику місцевих медіа.

Проєкт закону про медіа органами управління публічних аудіовізуальних медіа встановлює Наглядові ради. Зараз подібна ситуація наявна в НСТУ: є Правління та Наглядова рада, яка проводить конкурс на Голову правління та затверджує його заступників. І правління звітує саме перед Наглядовою радою, а не перед Кабінетом міністрів, як це було до створення Суспільного мовника.

До Наглядових рад місцевих публічних аудіовізуальних медіа мають увійти по одному представнику від кожної фракції або депутатської групи в органі місцевого самоврядування, який є засновником цього ЗМІ, а також представники громадських об’єднань та творчих спілок журналістів , які діють на території цієї громади. Важливо, що представників громадського сектору в Наглядовій раді має бути на одну особу більше, ніж представників від місцевих рад.

Цей принцип зберігається у випадку, коли місцеві публічні аудіовізуальні медіа засновані не однією територіальною громадою, а об’єднанням територіальних громад. Тоді до Наглядової ради делегують по одному представнику від найбільшої та найменшої фракції або депутатської групи з кожного ОМС. І все рівно делегованих представників громадського сектору у складі Наглядової ради має бути на одну особу більше.

Тобто законодавець захищає незалежність редакційної політики публічних медіа від втручання влади та гарантує участь в управлінні медіа представників територіальних громад. Адже публічні мовники виконують суспільну місію, яку не виконують комерційні мовники, попри всю пошану до них. Комерційний мовник на перше місце ставить отримання прибутку. А як ЗМІ отримують прибуток? За рахунок рекламодавця, який іде до тих ЗМІ, які мають високі рейтинги. Тому комерційні медіа змінюють програмну концепцію на угоду рекламодавцю, власнику та орієнтується в першу чергу на фінансово спроможну аудиторію. 

А публічні медіа мають бути майданчиком для вирішення суспільних проблем і соціальних питань місцевих громад, виконувати виховну та просвітницьку функцію, надавати слово меншинам, чий голос не дуже почутий, бути майданчиком для дискусій щодо актуальних питань життєдіяльності місцевої громади. Публічні медіа мають виконувати просвітницьку та освітню функції, щоби рішення в громаді ухвалювалися усвідомленно, поінформованними місцевими мешканцями.

Яка доля чекає на комунальні медіа?

— Зараз у деяких регіонах ще зберігаються комунальні телерадіокомпанії. Й органи місцевого самоврядування безпосередньо втручаються в їхню роботу та редакційну політику, бо вони є власниками медіа, фінансують їх і призначають керівників. Але законопроєкт про медіа вже не передбачає існування комунальних аудіовізуальних ЗМІ. Зараз фактично не залишилося комунальних газет: вони роздержавилися або перестали бути ЗМІ та перетворилися на офіційні друковані органи місцевого самоврядування, які публікують виключно рішення органів влади та регуляторні акти. Комунальні телерадіокомпанії вже незабаром, скоріше за все, мають перетворитися на місцеві публічні медіа чи медіа громад.

Чи можуть громадські організації створювати власні ЗМІ до ухвалення законопроєкту про медіа?

— Громадські організації можуть і зараз створювати друковані або онлайн-медіа. А законопроєкт про медіа говорить про преференції для створення аудіовізуальних медіа громад саме на частотному ресурсі: радіо або телебачення. Тобто цей проєкт закону дозволить медіа громад стати повноправними гравцями на ринку ефірного мовлення, нехай і локального. Також законопроєкт передбачає певну процедуру ліцензування для медіа громад, яка буде відрізнятися від загальної. Якщо ми говоримо про ефірне мовлення, то медіа громад в основному використовують малопотужні передавачі. І преференцію в отриманні ліцензії для місцевого мовлення будуть мати саме медіа громад. Хоча ці локалні частоти комерційно привабливі для приватних ЗМІ.

Чи будуть громадські організації сплачувати гроші за ліцензію на мовлення?

— Авжеж. Ліцензування та реєстрація місцевих публічних аудіовізуальних медіа та аудіовізуальних медіа громад здійснюється відповідно до іншого розділу законопроєкту про медіа. Вартість ліцензії дорівнює розміру ліцензійного збору і не є значною сумою, на відміну від ліцензії для комерційних мовників. Важливо,що конкурси на отримання ліцензії на мовлення медіа громад проводяться окремо від інших категорій мовлення.

Якщо медіа громади буде користуватися передавачами, то необхідно сплачувати послуги оператора, який розповсюджує ефірний сигнал. Водночас на регіональному рівні це будуть також порівняно невеликі кошти, бо це мають бути малопотужні енергоощадливі сучасні передавачі.

Якою буде редакційна політика місцевих медіа?

— Не менше 50 % ефірного часу в період із 06:00 до 23:00 годин має займати місцевий контент, включно з трансляціями громадських обговорень і сесій місцевих рад. Це є запобіжником від ситуації, коли на пільгових умовах створюються місцеві медіа, які потім передають свій ефірний час комерційним ЗМІ. Також законопроєкт про медіа зобов’язує місцеві медіа висвітлювати виборчий процес у громадах на збалансованих і рівноправних засадах.

Чи можуть медіа громад сприяти вирішенню конфлікту на Сході України?

— Новий тип медіа потрібен, щоб забезпечити місцевим громадам свободу, розвиток і незалежність. Гарантувати громадам право на доступ до інформації, створити дискусійні майданчики на рівні громад, що сприятиме розв’язанню проблем територій, об’єднуватиме громаду навколо спільних цінностей, гарантує рівні права всім її членам, сприятиме медіації та розв’язанню кризових ситуацій. 

Медіа громад, довіра до яких зазвичай вища в порівнянні з іншими, фактично «зшили» країни, які мали конфлікти на своїй території, як-то Північна Ірландія, держави колишньої Югославії, деякі африканські держави. Медіа громад у цих країнах сприяли порозумінню та суспільному діалогу. Тому що саме на місцях краще ніж у центрі знають, як знайти спільни точки дотику, які здатні примирити громади. Ми маємо зрозуміти, що медіа громад нам потрібні для об’єднання країни. Громади є різні, але є спільні цінності, які нас єднають. І в першу чергу про це мають розповідати медіа громад.

Інтерв’ю підготував Дмитро Кривошеєв, PR-менеджер Коаліції РПР.

Це інтерв’ю опубліковано в межах проєкту «Базова підтримка «Коаліції Реанімаційний Пакет Реформ», який реалізується Коаліцією РПР завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України», який реалізується ІСАР Єднання у партнерстві з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ).

ВГОРУ