Донедавна в держави не було загального каналу комунікації та координації у сфері медіаграмотності. А були лише різні проєкти «Детектор медіа», Інтерньюз та інших громадських організацій. На це звернула увагу Заступниця голови Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенія Кравчук під час публічного обговорення «Медіаграмотність: чого не вистачає українцям, щоби почуватися безпечно в інфосвіті» 15 лютого.

Зараз питання медіаграмотності сприймається як вузькогалузева проблема на рівні журналістики та освіти.

«Нам потрібно розширити фокус: це не має бути питанням виключно експертних дискусій. Зокрема, треба орієнтуватися на доросле населення та людей похилого віку, які зараз масово йдуть в інтернет», — каже депутатка.

Кравчук вказала на необхідність створення сталої інституції для протидії фейкам, адже Україна котрий рік перебуває в стані інформаційної війни. А санкції проти телеканалів, які транслюють проросійський наратив, вона назвала хірургічним втручанням.

Також зараз тривають переговори з представниками медійної індустрії щодо законопроєкту № 2693 «Про медіа».

«Ми ухвалимо змінену редакцію законопроєкту в комітеті та вже після цього винесемо його на розгляд до Верховної Ради. Маємо розглянути цей документ на поточній парламентській сесії, принаймні в першому читанні», — резюмувала депутатка.

У сфері медіаграмотності необхідно працювати з усіма аудиторіями, але через різні канали комунікації, переконує заступник Міністра культури та інформаційної політики України Тарас Шевченко.

«Для дітей шкільного віку надзвичайно важливим є громадянська освіта, зокрема те, як розуміти інформацію з медіа. Не менш важливим є доросле населення та старші люди, які споживають інформацію в основному через телебачення», — пояснює заступник міністра.

Зараз Мінкульт запускає окремий проєкт з медіаграмотності. Його бюджет на 2021 рік становить 7 млн грн, уточнює Шевченко.

В Україні є проблема не лише з медіаграмотністю, а й із критичним мисленням населення загалом, зауважує член Комітету Верховної Ради з питань освіти науки та інновацій Роман Грищук.

За його словами, підвищити медіаграмотність дорослого населення допоможе законопроєкт про освіту дорослих, який зараз знаходиться в парламентському комітеті.

«Медіаграмотність — це бронежилет для нашої країни під час гібридної війни. Зараз ми не те що не володіємо зброєю, а навіть не маємо захисту», — звертає увагу Грищук.

Проблему низької медіаграмотності населення неможливо вирішити запровадженням одного предмету в школі, адже критичне мислення формується через низку гуманітарних дисциплін, запевняє Перша заступниця голови Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Ірина Констанкевич: «Багато чого залежить саме від педагогів. Постає питання підвищення їхньої кваліфікації».

Іншою значною проблемою депутатка назвала брак надійного державного каналу донесення інформації.

«На 100 % незаангажованим правдивим каналом інформації має бути Суспільне мовлення. Проте 40 % населення в прикордонних районах не мають до нього доступу. Маємо збільшити покриття через встановлення додаткових ретрансляторів», — говорить Констанкевич.

У 2019 році 11 % українців були реально здатні розпізнати дезінформацію. У 2020 році їхня частка скоротилася до 3 %, наводить невтішні дані Директорка програм Інтреньюз в Україні Джиліан Маккормак.

«80 % громадян України заявляли, що бачили фейки про коронавірус. І майже третина українців вважали цю інформацію правдивою та були готові її поширювати», — додає Маккормак.

Медіаграмотність має бути не окремим курсом, а додаватися до навчальної програми на різних рівнях, впевнений викладач Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, експерт Академії української преси Андрій Юричко.

«В квітні 2020 року плани конспектів з медіаграмотності в школі вийшли в топвидачу Google. Тобто вчителі активно цікавляться цим питанням», — наводить приклад експерт.

Медіаграмотність недоречно вводити окремим предметом у школах, погоджується керівниця проєкту медіаграмотності в Мінкульті Валерія Ковтун.

«Головне завдання — це навчити школярів не боятися ставити питання. Діти бояться до чогось підійти із сумнівом, і з цього й починаються проблеми з критичним мисленням», — говорить Ковтун.

Треба запровадити моду на медіаграмотність і ввоити цей дискурс у попкультуру, пропонує директор із програмної діяльності «Інтерньюз-Україна» Андрій Кулаков.

Медіаграмотність треба перетворити на популярний мем. Наприклад, запровадити всеукраїнський флешмоб — тиждень медіаграмотності. Зараз велика проблема в питанні медіаграмотності полягає в малій кількості цікавого контенту для дітей і молоді, додає Кулаков.

Дещо простіше говорити про медіаграмотність буде після визначення поняття «медіа» на законодавчому рівні, що й передбачається новим профільним законопроєктом, вважає доцент кафедри телебачення й радіомовлення Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка Олег Джолос.

«Медіаграмотність — це про культуру та людський капітал. Варто пам’ятати, що медіа — це не лише ЗМІ, а все, що звертає нашу увагу: розважальні шоу, спортивні передачі тощо», — говорить він.

Нагадаємо, раніше політики та експерти подискутували про само- та співрегулювання медіа.

Це публічне обговорення було організовано Коаліцією Реанімаційний Пакет Реформ, ГО «Детектор медіа» та Інтерньюз-Україна і стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю Коаліції РПР та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.