Реанімаційний Пакет Реформ > Новини > Події > Боротьба за майбутнє: експерти обговорили реформи охорони здоров’я, освіти та медіа

Боротьба за майбутнє: експерти обговорили реформи охорони здоров’я, освіти та медіа

Реформа системи охорони здоров’я

Модераторка дискусії незалежна експертка Світлана Бубенчикова почала розмову з бюджету галузі на 2021 рік. Він складає 123 млрд грн — це на 6% більше, ніж 2020-річний. Обговорення охопило теми пошуку джерел і механізмів додаткового фінансування, необхідної законодавчої бази, потенціал партнерства державної і приватної медицини, ініціативи щодо громадського здоров’я та медичної освіти.

Михайло Радуцький, народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування, зауважив, що без достатнього фінансування говорити про реформу системи охорони здоров’я немає сенсу. За його словами, пандемія COVID-19 показала прорахунки та потреби реформи.

Пропозиції щодо залучення додаткових коштів:

За словами нардепа, з огляду на світову кризу та пандемію за допомогою цих джерел необхідних 225 млрд грн у 2021 році не вийде, однак розраховують на 2022 рік.

Еліна Далє, радниця з питань системи охорони здоров’я  Всесвітньої організації охорони здоров’я в Україні, зазначила, що з огляду на світовий досвід загальні податки мають бути частиною шляху до загального забезпечення охорони здоров’я, і держави мають знайти цей шлях. Акцизи у ВООЗ підтримують. Також є варіант добровільного додаткового страхування.

«Основний урок для всіх країн світу — не можна покладатися на добровільне страхування здоров’я, щоб забезпечити фінансовий захист вашого населення і доступ до послуг відповідної якості», — резюмувала вона.

Єдиним стимулюванням для добровільного медичного страхування Михайло Радуцький назвав податкові пільги і роз’яснення, чому таке страхування потрібне. Спікер також повідомив, що до першого читання готовий важливий для реформи законопроєкт № 4142 «Про громадське здоров’я», покликаний відбудувати систему. Нардеп зауважив, що підтримує систему доплати за послуги, як це працює в багатьох країнах: держава гарантує високоякісну доступну послугу, однак якщо пацієнт бажає додаткову послугу — він має доплатити.

«Найкраще державно-приватне партнерство може бути в концесійних речах. Коли держава лишається власником і тим самим не порушує Конституцію. Коли мережа не скорочується, не змінює профіль, але заходить інвестор, який хоче зробити реновацію лікарні, закупити додаткове обладнання і за рахунок цього більше заробляти і виконувати замовлення НСЗУ і МОЗ, то це єдиний працюючий механізм», — сказав Михайло Радуцький.

Відповідні взаємини в медицині можливі завдяки оновленому Закону «Про концесію». [Концесія — договір про передачу природних багатств, підприємств, інших господарських об’єктів, що належать державі чи територіальній громаді, в тимчасову експлуатацію іншим державам, іноземним фірмам, приватним особам — РПР].

Андрій Віленський, голова Національної служби здоров’я України, зауважив, що для реформування окрім збільшення фінансування Програми медичних гарантій потрібні зміни поведінки надавачів послуг, колективів і пацієнтів.

«На перших етапах реформи ми говорили про те, що заклади повинні звикнути до нової форми взаємовідносин з НСЗУ, працювати з договорами, до форми оплати за виконану роботу. Далі потрібно говорити — насамперед в інтересах пацієнтів — застосовувати інструменти для підвищення якості медичної допомоги. Ми пропонуємо на наступний рік у тарифі за оплату послуг на первинній медичній допомозі врахувати індикатори якості — коефіцієнт». Наразі щодо його підрахунку триває внутрішня дискусія, зазначив спікер.

Голова НСЗУ додав, що наразі триває процес доукомплектування/реорганізації закладів, які не відповідають вимогам для надання відповідних послуг. Активно моніторять скарги. «Ми бачимо 2021 рік як рік розвитку електронної системи охорони здоров’я, а також роком фактичного моніторингу для дотримання прав пацієнтів».

Крім точкових питань сфери, спікери говорили про загальне бачення розвитку системи в Україні. Зокрема, Еліна Далє спершу зазначила, що багато країн реформують медичну сферу в такий же спосіб. Щоб втілити задумане, потрібне насамперед фінансування; для цього Мінфін, МОЗ і уряд мають бути союзниками, треба підвищувати якість послуг для стимулювання добровільного страхування, а також покращувати систему оподаткування і розподілу коштів бюджету. Досягненням спікерка назвала прагнення України в забезпеченні рівних прав для громадян. За словами Еліни Далє, друга фаза реформи певною мірою провалилася, зокрема через пандемію, однак міністр і система змогли адаптуватися до зміни ситуації. Експертка наголосила на важливості розглядати заклади всіх ланок як єдину систему відповідно до Стратегії до 2030 року, чітко розподілити ролі між інституціями, а також гармонізувати реформу охорони здоров’я з реформою децентралізації.

Андрій Скіпальський, голова правління ГО «Життя», зауважив, що згаданий законопроєкт №4142 максимально пріоритетний і його необхідно розглянути як базовий закон для розбудови системи громадського здоров’я. Спікер окреслив ставлення громадськості до реформи і звернув увагу на проблему проведення профілактики: «Політично все дуже правильно. Структурно — потрібно багато вкласти в напрямок профілактики і попередження хвороб, збереження тривалості і збільшення якості життя. Як це зробити — великий виклик, і це має бути частиною реформи».

Що робити далі: закон про систему громадського здоров’я, закон про біологічну безпеку і біозахист, система безпеки крові, імплементація директиви щодо тютюну.

Олена Кучерук, експертка програми «Громадське здоров’я» Міжнародного фонду «Відродження», виділила започаткування системи громадського здоров’я, що стало можливим завдяки реформі. Вона наголосила:

  1. Важливо підтримувати мережування системи, особливо в умовах децентралізації.
  2. Профілактика неінфекційних захворювань має стати одним із ключових пріоритетів.
  3. Як частину системи громадського здоров’я важливо здійснювати епідеміологічний контроль.

Спікерка наголосила, що за останні 5-10 років набули популярності погляди, упередження й міфи проти вакцинації, імунопрофілактики. Вони можуть стати на заваді в тому числі в перемозі над пандемією. У протидії цим поглядам, на думку Олени Кучерук, важлива роль урядів і відповідальність ЗМІ.

Тетяна Юрочко, викладачка Школи охорони здоров’я Національного університету «Києво-Могилянська Академія», сказала, що проривом і викликом у розбудові системи громадського здоров’я є впровадження цієї спеціальності в закладах освіти.

«Міжнародні стандарти підготовки фахівців, встановлення критеріїв оцінки випускників програм — це шлях, який забезпечить якість цих кадрів», — зауважила спікерка.

Задля цього наразі розробляється магістерська англомовна програма з глобального здоров’я, яка покликана підняти стандарти до європейських, забезпечити обмін спікерами і викладачами в ході освітнього процесу, налагодити процес спільних наукових досліджень. Тетяна Юрочко зауважила, що попит на якісних менеджерів системи охорони здоров’я зростає, тому закладам освіти варто налагоджувати співпраці з МОЗ, МОН і медичними закладами.

Реформа освіти

Модератор Микола Скиба, експерт програми «Освіта та компетенції майбутнього» Українського інституту майбутнього, зауважив ключові теми обговорення: узгодження законодавства з викликами часу, якість педагогічної освіти, налагодження зв’язків між ринком праці і сферою освіти.  

Володимир Бахрушин, незалежний експерт,  доктор фізико-математичних наук, професор, зауважив, що зміни в системі освіти варто координувати з економічною стратегією та міжнародними стандартами. Експерт відзначив, що в останні роки ключові проблеми освіти вирішити не вдалося, однак у цьому напрямку зроблені вагомі кроки. Зокрема ухвалення закону «Про повну загальну середню освіту». Для того щоб готувати сучасних професіоналів, система має модернізувати зміст освіти, посилити матеріальне і фінансове забезпечення, зв’язки з бізнесом, ринком праці й іншими секторами економіки. Наразі спільного системного бачення серед освітян немає.

Андрій Вітренко, заступник Міністра освіти і науки України, зауважив, що команда міністерства не збирається припиняти жодної реформи. Він нагадав 5 ключових пріоритетів: дошкілля, НУШ, професійно-технічна освіта, вища освіта і освіта дорослих, залучення України до євроатлантичного наукового середовища. Спікер додав до них надання більшої автономії закладам і роботу з дітьми з тимчасово окупованих територій, а також готовність до співпраці задля розвитку системи національної освіти.

Сергій Бабак, народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій, сказав, що змінами до закону про вищу освіту та оновленням згаданого закону про повну загальну середню освіту парламент заклав фундамент для якісних змін цих двох ланок. Спікер наголосив на потребі в безперервності як самої освіти громадянина, так і реформування її системи. У цьому напрямку вже закладені в законодавство нововведення, наприклад формули фінансування закладів вищої освіти, КРІ для керівників закладів вищої освіти, впровадження індикативної собівартості навчання тощо. Перспективні проєкти законів у парламенті — про професійну освіту, про професійно-технічну освіту; робочі групи працюють над розробкою ініціатив щодо дошкільної освіти та освіти дорослих. За словами нардепа, парламенту треба не зменшувати оберти, а уряду — треба збільшити темп, щоб з 2024 року пілотувати нові старші школи.

Ірина Жданова, генеральна директорка Фонду «Відкрита політика», позитивно оцінила поступ у реформуванні системи освіти. Вона зазначила, що результати реформи виміряти можна за кілька років. Спікерка порівняла реформування освіти в Україні зі стартапом в аспекті експериментів, експертиз і тестування ідей та наголосила, що важливі історії і успіхів, і помилок.

Ключові тези:

  1. В умовах війни дистанційне навчання — найбільш ефективний засіб забезпечення доступу до навчання школярам з тимчасово окупованих територій. Спікерка вітає внесені зміни в нормативну базу.
  2. Якість контенту та методик, любов і ентузіазм вчителів — основні індикатори для визначення ефективності дистанційного, недистанційного та змішаного навчання. Спікерка позитивно оцінила об’єднання в регіонах освітян, які підтримують реформи, попри значну кількість консервативно налаштованих освітян, які бачать у реформі лише недоліки.
  3. Позитивний фактор — більше залучення батьків у навчальний процес. Це створило можливість для кращої експертизи процесу. Експертка підтримала озвучену більшістю спікерів тезу про важливість залучення в процес створення якісної системи освіти всіх стейкхолдерів, у тому числі — батьків.

Серед найбільших викликів, зокрема середньої освіти, лишаються онлайн-менеджмент, технічне забезпечення і готовність учителів до змін. Головною проблемою реформ, за словами спікерки, є «цегли недовіри» та наративи роз’єднання в суспільстві.

Світлана Супрун, фахівчиня з питань громадянської освіти Pact/ENGAGE, відзначила, що впродовж 4 років упровадження проєкту МОН був відкритий до міжнародної співпраці, вивчення світового досвіду та втілення найкращих практик.

Спікерка позитивно оцінила запровадження дистанційної онлайн-школи як швидкої реакції на закриття шкіл в умовах пандемії. Далі спільнота взялася до розробки онлайн-курсів різних напрямів, щоб школа і вчителі були більш підготовлені до локдауну. Однак у цьому процесі, на думку експертки, МОН і уряд мали би спрацювати краще. Йдеться про очікування єдиної онлайн-платформи, яку станом на 1 вересня не створили. Наразі ця платформа створена і наповнюється контентом — зауважив Андрій Вітренко.

Світлана Супрун акцентувала на важливості моніторингу за впливом реформи на систему освіти та комунікації результатів таких спостережень з громадянами.

Медіа реформа

Під головуванням модератора Андрія Кулакова, програмного директора Інтерньюз-Україна, експерти і експертки обговорили стан гармонізації українського законодавства сфери з міжнародним, оцінили хід реформи, а також окреслили наступні бажані кроки влади. Ключові питання — фінансування Суспільного мовника, регулювання онлайн-медіа, контроль за прозорістю фінансування, боротьба з дезінформацією та медіаграмотність населення.

Позитивним зрушенням Микита Потураєв, народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, назвав підготовлений текст законопроєкту «Про медіа» після численних обговорень. Негативний момент — супротив. Нардеп сподівається, що законопроєкт буде винесений на розгляд Верховної Ради в кінці 2020-го або на початку 2021 року.

Спікер нагадав про пакет ухвалених законопроєктів на підтримку креативних індустрій в умовах коронакризи.

Крім того, за словами нардепа, Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики завершує роботу над оновленою редакцією закону «Про зовнішню рекламу». Він був підготовлений ще минулим парламентом, зараз представники індустрії доповнюють його. У планах комітету — розробка нової версії закону «Про рекламу».

Микита Потураєв резюмував, що згадані ініціативи спрямовані на подолання ключових викликів ринку — складних умов пандемії, відтік рекламних грошей за кордон, експансія українського ринку російським контентом тощо. Важливий момент на перспективу — протидія дезінформації, оскільки тема актуальна і в Європі.

Тарас Шевченко, заступник Міністра культури та інформаційної політики України, додав, ухвалення законопроєкту «Про медіа» обов’язкове відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС (імплементація Директиви ЄС про аудіовізуальні медіапослуги).

Серед завершених процесів — ратифікація Україною Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів (Тромська конвенція); з 1 грудня вона набере чинності для всіх країн, що її підписали. У цьому процесі, «проваленому» минулою владою, активну участь брало громадянське суспільство — зауважив спікер.

«Я радий, що ми говоримо не лише про події в медійній і інформаційній сфері, які стосуються України, але й про ті події, які стосуються Ради Європи, коли Україна на позитивному порядку денному в європейських країнах і міжнародних організаціях. Не лише коли нам нагадують про невиконані обов’язки, а коли ми безпосередньо маємо лідерські позиції», — пояснив Тарас Шевченко.

Спікер нагадав, що до конференції в Торонто громадянське суспільство підготувало документ «Принципи Торонто» як гарантію незворотності курсу реформ. На думку заступника міністра, медійна реформа назад не відкотилася. Однак актуальними залишаються дискусії про підвищення незалежності та фінансової прозорості українських ЗМІ, прозору модель фінансування Суспільного мовника, регулювання інтернету. Пріоритет на наступний рік для Мінкульту — підвищення рівня медіаграмотності та критичного мислення громадян через освітні програми.

Інна Гребенюк, членкиня правління UA: Суспільне мовлення, акцентувала, що при реформуванні медіа сфери неможливо оминути реформу суспільного мовника.

«Хоча вже минуло 3 роки з моменту створення суспільного мовника, насправді ми все ще боремося за розуміння владою і суспільством його важливості, місії та цінностей», — зауважила спікерка.

Інна Гребенюк говорить, що це засадниче питання, яке не потребує доведення, адже суспільний мовник — показник демократичності країни.

У 2020 році питання стало гостріше. В умовах пандемії суспільний мовник добре виконав свою роль — це показують дослідження. Однак дослідження Європейської мовної спілки показало, що український суспільний мовник — єдиний, кому зменшили фінансування, а не збільшили.

Серед планів — піднімати планку професійності, вибудувати більш стабільну модель фінансування, обрати нову наглядову раду зі збалансованим представництвом.

Голова ГО «Детектор медіа» Наталія Лигачова озвучила ключові принципи і бажані наступні кроки влади:

  1. Забезпечення у 2021 році повного, передбаченого законом фінансування суспільного мовника та робота над законопроєктом про нову модель його фінансування.
  2. Абсолютна прозорість і публічне обговорення планів про співпрацю з телеканалом Euronews в Україні. Експертка нагадала, що такий досвід був негативним: Україна довго віддавала борг і не могла виконувати зобов’язання. Крім того, наразі власник телеканалу — приватна особа.
  3. Робота над законопроєктами, які б унеможливили масштабну дезінформацію, фейки і маніпуляції в традиційних і онлайн-ЗМІ України.
  4. Ухвалення в першому читанні, доопрацювання до другого читання законопроєкту «Про медіа».
  5. Фінансова прозорість, виважене регулювання онлайн-медіа, запровадження медіаграмотності — перші кроки для протидії дезінформації вже зараз.

«Потрібно говорити про поширення певного регулювання на онлайн-контент. Я абсолютно згодна з пропозиціями, які є в законопроєкті «Про медіа». Але треба діяти дуже обережно. Я би йшла до запровадження добровільної реєстрації онлайн-ресурсів, — сказала Наталія Лигачова. — Посиленням програм з медіа грамотності ми принаймні можемо показувати нашій аудиторії: ці онлайн-ЗМІ зареєстровані і беруть на себе відповідальність, а ось ці — не реєструються. Чому? Вони не хочуть нести відповідальність за свій контент, бо вони маніпулюють. Тобто буде механізм, який дозволить більш ефективно працювати з дорослою аудиторією».

Щодо питань медіаграмотності голова ГО «Детектор медіа» наголосила, що держава має стати лобістом роботи з дитячою та підлітковою аудиторією, а донори та громадські організації — з дорослою.

Заступник директора Центру демократії та верховенства права Ігор Розкладай окремо виділив цілі на 2021 рік:

  1. Напрацювання змін до закону «Про доступ до інформації» (він відзначає своє 10-ліття в 2021 році) та його гармонізація із законом «Про захист персональних даних».
  2. Прозоре обрання нового складу наглядової ради та правління Суспільного мовника.
  3. Ухвалення закону «Про медіа», його історія триває вже вісім років; виконати прострочені зобов’язання України перед ЄС.

Роботою на перспективу експерт назвав такі напрямки:

  1. Прозорість фінансування медіа.
  2. Адекватні механізми співпраці з міжнародними гравцями (Facebook, YouTube та інших).
  3. Створення українського контенту для дітей, якого бракує на всіх платформах. Роботу з медіаграмотності слід починати з дітей. «Це довгострокова сфера, де мали б об’єднатися і держава, і громадянське суспільство, бо інакше навіщо ми змінюємо закони».
  4. Протидія дезінформації. Ухвалювати закон чи йти іншим шляхом у цьому напрямі — це питання до дискусії.

Саме Наталія Лигачова та Ігор Розкладай написали галузевий аналітичний бриф для Ukraine Reform Conference 2020 у Вільнюсі.

Аналітичні брифи з питань реформ, підготовлені до Ukraine Reform Conference 2020/2021

Організаторами форуму є Коаліція РПР у партнерстві з Посольством Литовської Республіки в Україні за підтримки Міністерства закордонних справ Литовської Республіки, Європейського Союзу, проєкту ЄС «Право-Justice», проєкту Програми розвитку ООН в Україні «Громадянське суспільство задля розвитку демократії та прав людини в Україні», який фінансується Міністерством закордонних справ Данії, а також Посольства Канади в Україні. Форум організовано в межах проєкту «Базова підтримка “Коаліції Реанімаційний пакет реформ”, який реалізується Коаліцією РПР завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України», який реалізується ІСАР «Єднання» у партнерстві з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ).

ВГОРУ