Реформа ринку газу має стати однією з найбільш значущих і масштабних змін в країні, яка зачіпає практично всі сфери економіки та життя українського суспільства. Адже саме вартість газу впливає на формування тарифу на теплоенергію, що, згідно з заявою Національної Комісії, має зрости на 75%-90%.

Експерти Реанімаційного Пакету Реформ проаналізували поточну ситуацію на газовому ринку та дійшли висновку, що про успішне впровадження конкурентної європейської моделі говорити ще рано. Навпаки, не зважаючи на всі докладені зусилля, ми спостерігаємо низку недоліків у функціонуванні ринку, які можуть повністю нівелювати її суть. Серед них – існування штучних запобіжників для конкуренції, які унеможливлюють появу нових гравців, неефективна модель ціноутворення “затрати плюс”, повна залежність споживача від НАК “Нафтогаз України”, відсутність заходів, спрямованих на монетизацію субсидій та відсутність стимулів для споживача до більш ефективного енергоспоживання.

На ринку природного газу, всупереч очікуваної внаслідок реформи лібералізації та демонополізації, НАК “Нафтогаз України” зосередив повноваження, яких не мав навіть до початку змін законодавства, що протирічить як раціональній логіці, так і прямим вимогам третього енергопакету ЄС.

Отже, нижче наводимо основні проблеми, а також заходи, виконання яких дозволить покращити конкурентні умови на ринку природного газу:

1. Обсяг обов’язкового страхового запасу газу постачальниками має бути обмежено до 10%.

На сьогодні розмір страхового запасу, відповідно до чинних нормативних документів, повинен становити не менше 50% від номінованого обсягу постачання газу споживачам на плановий місяць. Така ситуація створює штучний бар’єр для конкурентного ринку, оскільки більшість трейдерів закладають вартість страхового запасу та ризики не повернення страхового запасу з ПСГ у вартість газу, що автоматично призводить до значного збільшення вартості газу для кінцевих споживачів і формування заздалегідь не привабливої (не конкурентної) ціни, в порівнянні з ціною НАК “Нафтогаз України». Так, за розрахунками директора “Енергетичних ресурсів України” А. Фаворова, вимога одночасного надання оператору ГТС фінансових гарантій та формування страхового запасу газу призводить до збільшення вартості газу для кінцевого споживача на $20-$30 за 1 тис. куб. м. В той же час, існуюча штучна можливість для НАК “Нафтогаз України” уникнути цих вимог оператора ГТС додає конкурентну перевагу у 15%-20% до кінцевої ціни газу.

Шляхи вирішення проблеми: законодавчо встановити страховий запас в розмірі 10% від обсягу поставок на місяць: законопроект №3617 від 10.12.2015.

2. Преференції по перенесенню терміну сплати ПДВ на імпортований газ для НАК “Нафтогаз України” мають бути скасовані.

На сьогодні всі трейдери зобов’язані сплачувати ПДВ при здійсненні операцій з імпорту природного газу, окрім НАК “Нафтогаз України”, який сплачує ПДВ лише при реалізації кінцевому споживачу. Це призводить до підсилення фінансового навантаження на незалежних трейдерів, відтоку обігових коштів, і, як наслідок, меншої спроможності конкурувати із НАК “Нафтогаз України”. Така державна протекціоністська політика по відношенню до НАК «Нафтогаз України» не сприяє залученню до цього бізнесу і, навіть, відлякує потужні іноземні компанії.

Шляхи вирішення проблеми: зробити рівні умови для ведення бізнесу з імпорту природного газу для всіх суб’єктів газового ринку, шляхом внесення відповідних змін до податкового кодексу України.

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 “Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)” має бути змінена.

Постановою від 27.04.2016 № 315 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 р. N 758” КМУ не прийняв очікуваних змін щодо складових роздрібної ціни на природний газ для побутових споживачів: вилучення із ціни газу для захищених споживачів складових щодо транспортування газу магістральними і розподільними трубопроводами. Тобто, роздрібні ціни для цієї категорії споживачів як і раніше включають в себе вартість газу, тарифи на послуги транспортування і розподілу природного газу та максимальну торгову націнку постачальника із спеціальними обов’язками. Таким чином, побутовим споживачам фактично заборонено скористатися правом на вільний вибір постачальника природного газу, оскільки запропонований КМУ постачальник “йде одним пакетом” в купі з НАК “Нафтогаз України”, Оператором ГРМ та Оператором ГТС.

Шляхи вирішення проблеми: внести зміни в постанову Кабінету Міністрів України від 01.10.2015№ 758 щодо виділення із роздрібної ціни для побутових споживачів складових щодо транспортування газу магістральними і розподільними трубопроводами.

4. Пільги та субсидії мають бути монетизовані.

За діючими законодавчими актами, якщо побутовий споживач має право на пільги або отримує субсидію, то забезпечення постачання природного газу такому споживачу здійснюється виключно постачальником із спеціальними обов’язками. Це унеможливлює реалізацію права споживача на вільний вибір постачальника природного газу.

Як правило, у таких споживачів відсутня мотивація щодо економії споживання природного газу, тому що існуюча методологія навіть стимулює споживачів до надмірного використання ресурсу, щоб мати “не зменшену субсидію” і в подальшому.

Запровадження адресної монетизованої системи соціального захисту громадян, яка дозволить незахищеним  групам споживачів  отримувати пільги та субсидії у грошовій формі на спеціальні рахунки, самостійно розрахуватись з постачальниками комунальних послуг, а зекономлені кошти спрямувати на заходи з енергозбереження та підвищення енергоефективності власного домогосподарства.

Таким чином, існують дві проблеми: відсутність у споживачів стимулу для зменшення споживання природного газу та неможливість вільно обрати постачальника без втрати субсидії/пільги.

Шляхи вирішення проблеми: монетизація пільг та субсидій. Привести нормативно-правові акти у відповідність для можливості надання монетизованих адресних пільг та субсидій.

5. КМУ повинен створити прозорі умови врегулювання договірних відносин між НАК “Нафтогаз України” та постачальниками із спеціальними обов’язками і НАК “Нафтогаз України” та підприємствами ТКЕ

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, “…купівля-продаж природного газу між НАК “Нафтогаз України” та постачальником природного газу із спеціальними обов’язками здійснюється відповідно до договору, який укладається на підставі примірного договору купівлі-продажу природного газу між НАК “Нафтогаз України” та постачальником природного газу із спеціальними обов’язками, що затверджується Кабінетом Міністрів України”, а також “…постачання природного газу НАК “Нафтогаз України” виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації”.

На сьогодні Кабінетом Міністрів України не затверджено зазначених примірних договорів.

Таким чином НАК “Нафтогаз України”, користуючись одноосібним правом продавати природний газ для потреб населення таким постачальникам та підприємствам ТКЕ, нав’язує свої кабальні умови договору. Укладені договори між НАК “Нафтогаз України” та постачальниками із спеціальними обов’язками/підприємствами ТКЕ не можуть в повній мірі відповідати вимогам щодо дотримання принципу недискримінації, що в свою чергу відлякує інших потенційних регіональних постачальників газу, що мають можливість організації постачання газу із ресурсів НАК “Нафтогаз України” на більш оптимальних умовах для вказаних категорій споживачів.

Шляхи вирішення проблеми: розробити та затвердити окремою постановою КМУ примірні договори купівлі-продажу газу та привести договірні відносини між зазначеними суб’єктами ринку у відповідність до вимог норм постанови КМУ від 01.10.2015 № 758.

6. Забезпечення функціонування незалежного та прозорого Регулятора, зміна моделі тарифоутворення

Конкурентний ринок природного газу можливий тільки при наявності сильного, потужного і дійсно незалежного регулятора. Необхідно визначити юридичний статус Регулятора, прописати прозорий механізм ротації членів Комісії, впровадити прозору систему оплати праці на належному рівні, на законодавчому рівні закріпити відкритість прийняття рішень Комісією, забезпечити незалежність НКРЕКП від впливу.  Крім того, модель тарифоутворення вкрай неефективна, згідно діючої моделі постачальник надає Комісії суми своїх витрат, а НКРЕКП визначає відсоток від витрат, який складатиме прибуток постачальника. За такої моделі жоден постачальник не зацікавлений в модернізації свого виробництва, крім того вона несе значні корупційні ризики.

Шляхи вирішення проблеми: прийняття закону про регулятор, де його повноваження та діяльність будуть визначені чітко та однозначно: законопроект №2966-д від 19.02.2016.  Розробка концепції та нового законопроекту з новою моделлю тарифоутворення.

7. Забезпечення функціонування постачальника “останньої надії”

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.12.15 №1307-р НАК “Нафтогаз України” визначено постачальником “останньої надії” строком на три роки. Проте станом на сьогодні такий постачальник існує лише формально, оскільки з незрозумілих причин функції постачальника останньої надії НАК “Нафтогаз України” не виконуються.

Шляхи вирішення проблеми: КМУ повинен адміністративно змусити НАК “Нафтогаз України” виконувати покладені на нього функції або оголосити новий конкурс та обрати іншого виконавця послуг “постачальника останньої” надії.

Експерти групи “Реформа енергетичного сектору”
Реанімаційного Пакету Реформ