Одним з найбільших стала відмова від фіксованого курсу валют. Люди мало розуміють важливість цього кроку — переходу до спроби побудови інфляційного таргетування. Це надзвичайно важливе макроекономічне системне рішення, та людині важко оцінити, як воно впливає на її конкретне життя.

Друге досягнення — відмова від газових договорів з Росією та перемога Нафтогазу над російським Газпромом у Стокгольмі. Це, як на мене, системний злам. Чесно кажучи, п’ять років тому я не очікував, що українське керівництво навіть розмірковувало б у цьому напрямку. Це дуже важливе зрушення, що вже зараз відображається на нашій зовнішній торгівлі та зменшенні валютних зобов’язань.

Таким же зламом може стати зняття мораторію на ринок землі. Якщо його запустять, це опиниться у топ-новинах всього світу, і багато інвесторів, які раніше тримали Україну в списку очікування, зможуть переглянути своє ставлення та придивитися до нас ближче. Сам по собі ринок землі – це велика можливість для реалізації права на власність, а також можливість залучати фінансування і надавати під заставу земельні ділянки. Це може стати величезним кроком вперед.

Чи можна вважати досягненням незалежність Національного банку? На жаль, він не став настільки незалежним, як хотілося б. На прикладі федеральної банківської системи США та центральних банків інших розвинутих країн можна побачити, як монетарна влада може чітко тримати свою позицію, відмовляючись від різних пропозицій та прохань. В Україні ж це можливо лише до настання критичної ситуації.

Навряд чи можна очікувати, що під час кризи голова Нацбанку буде повністю незалежним. По-перше, на посаду він призначається, як правилом, за поданням президента. По-друге, може бути звільнений до закінчення терміну в 7 років. Якби людину призначали на такий термін без можливості звільнення, тоді би Нацбанк міг продовжувати працювати без будь-яких труднощів. За останні роки його незалежність посилилась, але все ж монетарна влада в Україні не повністю самостійна.

Дмитро Боярчук для НВ