Хоча низка українських законів містять положення про електронні форми громадської участі, у чинних формулюваннях нормативно-правових актів законодавчо закріплених можливостей недостатньо. Зокрема, ані електронна демократія, ні електронне урядування, як і жодна з електронних форм взаємодії не зазначені у Конституції України. Є потреба закріпити на найвищому рівні співмірність офлайн та онлайн форм, право на використання інтернету, приватність, право на анонімність в інтернеті та право на свободу електронної інформації. Також у суспільстві є запит на законодавче та виконавче запровадження нових інструментів е-демократії, таких як: консультації, громадські обговорення та громадські ради онлайн, електронне голосування, електронні вибори, електронні плебісцити, надання повноважень та відсторонення посадових осіб онлайн.Найбільше труднощів виникає на етапі втілення політик щодо електронного врядування та електронної демократії – як на національному, так і на місцевому рівнях. Наприклад, імплементація Закону України «Про відкритість використання публічних коштів» відбувається повільно через його невиконання посадовими особами. Хоча сервіс е-петицій працює на сайті АПУ та ВРУ, планується на сайті Кабміну, та у низці обласних і районних центрів, можливості з подання е-петицій, закріплені у Законі «Про місцеве самоврядування в Україні», реалізовані в невеликій кількості органів влади та місцевого самоврядування. При цьому спостерігається низький рівень відповідальності за невиконання законів, які регулюють демократичні процеси у цифровому вигляді. Зі стратегічної точки зору, особливо бракує Дорожньої карти та Плану дій зі впровадження електронної демократії, із зазначенням конкретних цілей, строків, відповідальних осіб та виділеного фінансування. На тактичному рівні недостатньо налагоджена взаємодія представників громадянського суспільства із представниками влади заради досягнення розуміння важливості та форматів двосторонньої та рівноправної взаємодії з громадськістю онлайн.
Обізнаність громадян щодо цифрової демократії взагалі та наявних інструментів в Україні вкрай низька. За даними опитування КМІС, проведеного у лютому-березні 2015 року на замовлення програми EGAP, 79% дорослого населення України ніколи не чули терміну «електронна демократія» і тільки 19% використовують ІКТ для взаємодії з урядом. За даними опитування Центру Разумкова на замовлення ЦРІ, у листопаді 2015 року 73% дорослих мешканців не знали про існування сервісу е-петицій. Причому, за цими ж даними, серед тих, хто знає, 65% підтримують цей сервіс, 32% вважають е-петиції нагодою діалогу між громадянами та владою, а 20% вбачають їх інструментами прямої демократії. Тобто рівень обізнаності громадян є низьким, але чим вони більш обізнані, тим більш прихильні до інструментів е-демократії. Ці дані переконливо свідчать про необхідність широкої просвітницької кампанії щодо інструментів зокрема та концепції електронної демократії взагалі.
Рішення приймає: Верховна Рада.
Рішення приймає: Верховна Рада.
Рішення приймає: Міністерство економічного розвитку й торгівлі, Державне агентство з питань електронного урядування.
Рішення приймає: Державне агентство з питань електронного урядування.
Рішення приймає: Державне агентство з питань електронного урядування.
Рішення приймає: Кабінет Міністрів.
Рішення приймає: Кабінет Міністрів.
Рішення приймає: Кабінет Міністрів, Верховна Рада.