Політика національної пам’яті покликана втілити одне з ключових завдань трансфор­мації посттоталітарних суспільств - вибуду­вати суспільний імунітет проти порушень прав людини.

Тоталітарний режим знищував націо­нальну ідентичність, деформував струк­туру соціуму, придушував індивідуаль­ність, нівелював поняття відповідального громадянина та руйнував концепцію прав людини. Відтак, подолання наслідків тота­літаризму - необхідна умова відновлення України як демократичної держави та реа­лізації європейської перспективи.

П’ятий рік реформи дозволяє оцінити до­сягнення й окреслити нові виклики. Попри результати, здобуті в умовах загалом пози­тивного суспільного сприйняття реформи, закріплення успіхів потребує довгостроко­вого плану дій. У його основу має бути по­кладена подальша інституалізація сфери національної пам’яті. Потребують законо­давчого окреслення засади політики, ство­рення гарантій її сталості та незалежності від виборчого циклу.

Засудження тоталітарних режимів, візу­альне очищення простору від символів про­паганди тоталітаризму, відкритий доступ до архівів та справедливі принципи реабіліта­ції жертв політичних репресій, інклюзивний підхід до осмислення історичного досвіду є підґрунтям для створення сталих демокра­тичних традицій.

На черзі декомунізація практик вшану­вання пам’яті, повернення в суспільний історичний наратив імен та подій, які цен­зурувала, засекречувала чи спотворювала радянська пропаганда, вшанування жертв тоталітарного режиму та борців за неза­лежність України.

Важливою ціллю є збереження пам’яті про сам тоталітаризм, його практики, а та­кож про визвольні рухи, які боролися проти нього, включно із сучасним досвідом бороть­би за права (Революція на граніті, Помаран­чева революція, Революція Гідності). З цією метою важливим завданням буде надання інституційної підтримки музеям. Зокрема, створеному як юридична особа Музею Ре­волюції Гідності, команда якого досі працює у форматі «музею під відкритим небом».

Україна все ще не має усталеного підхо­ду до складання щорічного календаря дер­жавних свят і визначних дат. Формування цілісної політики національної пам’яті по­требує законодавчого врегулювання ка­лендаря державних свят.

Ще один важливий напрямок - мовна політика. Ухвалення закону про порядок функціонування української мови як дер­жавної сприятиме і дотриманню прав різ­них спільнот, і підтримці української мови, яка зазнала згубного впливу внаслідок російського імперського та радянсько­го режимів. Адже профільний закон, існу­вання якого вимагається ст. 10 Конституції України, наразі відсутній.

1. Створити та забезпечити діяльність Архіву Українського інституту національної пам’яті.
2. Перемістити документи репресивних органів до Архіву Українського інституту націо­нальної пам’яті.
3. Сформувати бачення оновлення загального архівного законодавства відповідно до но­вацій спеціального закону про відкритий доступ до архівів репресивних органів СРСР.

РІШЕННЯ ПРИЙМАЄ: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Український ін­ститут національної пам’яті, Державна архівна служба України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Генеральна прокуратура України.

1. Сформувати та забезпечити діяльність комісій з реабілітації.
2. Уточнити понятійний апарат та привести закони про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у відповідність до Закону «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті».
3. Побудувати Меморіальну частину Національного меморіального комплексу Героїв Не­бесної Сотні - Музею Революції Гідності та розпочати спорудження Музею.
4. Забезпечити можливість збереження пам’яті про репресивні практики тоталітаризму через створення відповідного музею(їв) - Музею тоталітаризму/Музею окупації.
5. Розробити концепції національного пантеону героїв та місць почесних військових похо­вань.

РІШЕННЯ ПРИЙМАЄ: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство культури України, Міністерство соціальної політики України, Український інститут націо­нальної пам’яті.

1. Реалізувати ст. 10 Конституції України в частині законодавчого закріплення механізмів функціонування української мови як державної на всій території України в усіх сферах суспільного життя.
2. Створити дієві інструменти захисту прав громадян на отримання інформації й послуг державною мовою.

РІШЕННЯ ПРИЙМАЄ: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України.

1. Визначити цілісну політику щодо державних свят та практик вшанування пам’яті.
2. Вписати політику національної пам’яті як невід’ємний та обов‘язковий елемент держав­ної політики, такий як економічна політика, освітня, безпекова та ін.
3. Надати Українському інституту національної пам’яті спеціальний статус та гарантії полі­тичної незалежності.
4. Позбавити правоохоронні органи та силові відомства невластивих функцій з роботи з історичними матеріалами.

РІШЕННЯ ПРИЙМАЄ: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство культури України, Український інститут національної пам’яті.