Сьогодні в Україні не приділяється до­статньої уваги становленню культури та креативних індустрій. Досі відсутнє розу­міння значущості культурних та креативних індустрій (ККІ) на всіх рівнях влади та, від­повідно, нормативно-правове забезпечен­ня цього сектору економіки.

За інерцією з радянських часів чинне законодавство й досі регулює тільки дер­жавний культурний сектор, таким чином, «виключаючи» з відносин з державою недер­жавний сектор та бізнес з усією різноманіт­ністю культурних практик, які не вписуються в жорстку унормовану систему «культурних галузей». Створення Українського куль­турного фонду не розв’язує цих проблем.

Культурна сфера переобтяжена застарі­лою інфраструктурою, яка з кожним роком все більше недофінансовується та не мо­дернізується і тому втрачає спроможність надавати якісні послуги. Неефективність бюджетних витрат на культурні призначен­ня та низький рівень витрат на культуру в мінімальному споживчому кошику призво­дять до нівелювання її ідеологічної, про­світницької та інноваційної ролі. Водночас поточне фінансування несправедливе та не відповідає її доданій вартості.

Чинна система охорони авторських та суміжних прав не забезпечує адекватно­го захисту прав інтелектуальної власності. Поступовий занепад та неувага до об’єктів нематеріальної та матеріальної культурної спадщини продовжує негативно впливати на здатність суспільства охороняти та пе­редавати традиції, що унеможливлює ство­рення, інтерпретацію та збереження сим­волів, які формують світогляд народу та надають життю сенс.

Унаслідок проблем в культурно-мистець­кій освіті громадяни недостатньо володіють навичками, які формуються в культурному полі. Рівень культурної компетентності та культурних практик українців значно ниж­чий, ніж у мешканців європейських країн.

1. Нова культурна політика повинна ство­рити умови для застосування інновацій, стимулювання творчих індустрій, захисту інтелектуальної власності та має стати першочерговим засобом для модернізації суспільства, що забезпечить ріст еконо­міки та розвиток людського капіталу.
2. Сформувати відповідно до сучасних викликів та можливостей довгострокове бачення культурної політики та культурних практик в Україні.
3. Напрацювати стратегії з розвитку ККІ в країні і регіонах, які базуються на розкритті людського потенціалу та виробленні модерних суспільних компетенцій.
4. Підтримувати проекти та програми здійснення інноваційних форм культури, націлені на ріст соціальної динаміки та адаптацію українського суспільства до глобальних процесів.

РІШЕННЯ ПРИЙМАЄ: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство культури України.

1. Перейти від галузевого до функціонального типу управління, дерегуляції, застосування принципів ефективності, прозорості та публічності.
2. Розширити співпрацю між Міністерством культури України та іншими центральними ор­ганами влади й органами місцевого самоврядування в розробці проектів норматив­но-правових актів, координації дій у впровадженні культурної політики.
3. Делегувати місцевому самоврядуванню певні повноваження з культурної політики із запровадженням індикаторів ефективності урядування.
4. Демократизувати управління в культурі шляхом розширення саморегуляції та самоор­ганізації культури.
5. Базувати рішення на фаховому аналізі даних, зокрема створити систему постійного моніторингу культурних процесів, оцінки впливу, у межах стратегічного планування, а також заохочувати дослідження культурних процесів.
6. Впровадити (та вдосконалювати) методологію для підрахунку економічного внеску культурних та креативних індустрій у ВВП за видами культурно-мистецької діяльності і в розрізі областей.
7. Організувати підготовку нових менеджерів у сфері культури, які були б здатні застосо­вувати новітні управлінські практики.

РІШЕННЯ ПРИЙМАЄ: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство культури України, органи місцевого самоврядування.

1. Удосконалити нормативно-правову базу для розвитку ККІ в частині спрощення госпо­дарчої діяльності у сфері культури, а також підвищення якості та інтенсивності культур­ного споживання.
2. Усунути обмеження на використання бюджетних коштів, у тому числі зняти заборону на одночасне фінансування проекту з центрального і місцевого бюджетів, поєднання державних коштів з іншими джерелами фінансування.
3. Збільшити норми фінансування культури з державного та місцевих бюджетів, у тому числі із застосуванням світової практики спрямування на культуру частини коштів від лотерей і (або) акцизів.
4. Запровадити довготермінові преференції для культурно-мистецького сектору шляхом надання податкових пільг і звільнення від сплати митних платежів.
5. Створити систему економічних стимулів для залучення позабюджетних, меценатських та інших благодійних коштів до фінансування культурно-мистецької діяльності, у тому числі для спеціалізованих фондів.
6. Сприяти державно-приватному партнерству для здійснення культурологічних та мис­тецьких проектів з фокусом на оновлення культурної інфраструктури, створення ло­кальних центрів креативного бізнесу, генерування нових продуктів і формування інно­ваційних ринків.
7. Розробити й ухвалити державну програму приватизації державних та комунальних культурно-мистецьких підприємств, закладів і організацій (зі збереженням профілю ді­яльності), спростити надання в постійне користування/оренду комунальних приміщень або інших публічних майданчиків для культурних ініціатив.
8. Забезпечити високий рівень захисту інтелектуальної власності, зокрема:
   • привести законодавство з інтелектуальної власності у відповідність до вимог ЄС й міжнародних угод, до яких приєдналася Україна;
   • вдосконалити систему збору, розподілу та виплати винагороди авторам і суб’єктам суміжних прав (підвищити її дієвість, справедливість і прозорість) шляхом належного унормування інституту колективного управління майновими правами;
   • налагодити систему бухгалтерського обліку та оцінки нематеріальних активів (ба­лансової та позабалансової звітності);
   • заохочувати до формування правової культури «чесних користувачів» в Україні.
9. Стимулювати культурне споживання шляхом збільшення в мінімальному споживчому кошику витрат на задоволення культурних потреб.

РІШЕННЯ ПРИЙМАЄ: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство культури України, органи місцевого самоврядування.

1. Законодавчо забезпечити належний рівень охорони матеріальних та нематеріальних об’єктів культурної спадщини з імплементацією у вітчизняне законодавство європей­ських та міжнародних норм.
2. Здійснити облік (ідентифікацію) об’єктів рухомої та нерухомої культурної спадщини з одночасним оприлюдненням їх реєстрів у формі відкритих даних.
3. Впровадити ефективну систему охорони археологічної спадщини: визначити компетен­цію органів врядування, впровадити процедури консультацій із громадськістю про пла­ни розвитку територій та використання (зберігання, відновлення) культурно-історично­го ландшафту.
4. Запровадити фінансові стимули для заохочення інвестицій з приватного сектору (у т. ч. шляхом державно-приватного партнерства) в об’єкти національної культурної спадщи­ни, які мають потенціал стати потужними джерелами генерування доходів для місцевих громад.
5. Запровадити державну програму популяризації культурної і природної спадщини. Ство­рити умови для розкриття виховного, світоглядного, туристичного потенціалу об’єктів культурної спадщини, презентації української культурної спадщини за кордоном.

РІШЕННЯ ПРИЙМАЄ: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство культури України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, органи місцевого самоврядування.

1. Збільшити вимоги до результатів навчання та компетенцій у стандартах освіти відповід­но до Європейської рамки кваліфікацій та Рамки кваліфікацій Європейського простору вищої освіти, у тому числі їх культурної компоненти.
2. Здійснити адаптацію кращих світових практик у мистецьких та культурознавчих закла­дах освіти.
3. Підтримувати всі форми неформальної освіти на базі культурних інституцій будь-якої форми власності.
4. Стимулювати інновації через посилення міжсекторальної взаємодії між представника­ми творчого сектору, освіти, бізнесу, науки тощо.
5. Створити умови для розвитку творчості та інновацій у регіонах, сприяти вільному до­ступу громадян до розмаїття наукових та мистецьких робіт та нових інформаційних технологій.
6. Заохочувати мас-медіа збільшувати культурно-освітній контент, сприяти популяризації позитивних ціннісних орієнтирів, довіри та почуття гідності.
7. Консолідувати суспільство й активізувати інтеграцію виключених спільнот (вимушених переселенців, етнічних, культурних, гендерних меншин, людей з інвалідністю та ін.) у суспільне життя через мистецтво та цінності.
8. Запровадити ефективні підходи до промоції української культури за кордоном, зокре­ма через механізми підтримки найбільш спроможних для цього суб’єктів культурного процесу.

РІШЕННЯ ПРИЙМАЄ: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство культури України, органи місцевого самоврядування.

ВІДЕО. Круглий стіл “Як покінчити з імітацією реформи?”

Аналіз Стратегії розвитку української культури 

“Директиви культурної політики України, серпень 2015 року“