Зміст освіти далекий від потреб сус­пільства та економіки. Через надмірне ре­гулювання неможливо ефективно вико­ристовувати сучасні методики навчання та прогресивні технології. Нові закони істотно обмежили повноваження Кабінету Міністрів України та центральних органів виконав­чої влади з цих питань і розширили акаде­мічну автономію закладів освіти. Але зали­шаються незмінними багато підзаконних нормативних документів різного рівня, що суперечать новим законам, а також заста­рілі практики роботи багатьох місцевих ор­ганів управління освітою та закладів освіти. Значна частка учнів, студентів і викладачів не навчаються або навчають, а просто пере­бувають у закладі освіти. Наслідком цього є поступове погіршення людського потенціа­лу та конкурентоспроможності держави.

За останні 20 років Україна перемістилася з 27-го на 47-ме місце у світовому рейтингу за обсягом та якістю наукової продукції згід­но із всесвітньою базою даних «Скопус». Це відбулося в тому числі і через зменшення фінансування наукової сфери з державно­го бюджету без компенсаторних інвестицій з боку бізнесу. Поступово довіра, повага і престиж учених були втрачені.

Необхідно зупинити ізоляцію і стагнацію досліджень, створити умови для зростан­ня запиту на якісну підготовку дослідни­ків та розробки в галузі фундаментальних і прикладних наук, скоротити розрив між дослідженнями та впровадженням резуль­татів. Реформа наукової сфери покликана інтегрувати освіту й науку України до єв­ропейського освітнього та дослідницького простору.

Також необхідно подолати ставлення до освіти і науки як до сфери споживання, а не сфери, що створює основу для економічно­го та соціального розвитку. Вирішити проб­лему з відсутністю необхідних для управ­ління і громадського нагляду достовірних даних, а також змінити підходи до фінансу­вання, яке сьогодні переважно спрямоване на утримання мережі закладів безвіднос­но до результатів їх діяльності. Потрібно налагодити ефективні взаємозв’язки між освітою та наукою, з одного боку, і суспіль­ством та економікою - з іншого та побуду­вати системну державну політику у сфері освіти і науки, засновану на даних і спрямо­вану на досягнення довготермінових цілей розвитку держави.

Отже, системні проблеми в освіті та нау­ці, які потребують вирішення:
• cтавлення до освіти і науки як до сфери споживання, а не сфери, що створює ос­нову для економічного та соціального роз­витку;
• відсутність необхідних для управління і громадського нагляду достовірних даних;
• неефективна модель фінансування, спрямована на утримання мережі закладів, безвідносно до результатів їх діяльності;
• відсутність тісних взаємозв’язків між освітою та наукою, з одного боку, і суспіль­ством та економікою -з іншого;
• відсутність системної державної політики у сфері освіти і науки, заснованої на даних і спрямованої на досягнення довготерміно­вих цілей розвитку держави;
• недостатній рівень автономії, насампе­ред фінансової, закладів освіти і наукових установ;
• збереження застарілого законодавства, відставання із розробленням нової норма­тивної бази та її неповна відповідність ідео­логії реформ.

1. Розробити стандарти вищої освіти для підготовки педагогічних працівників, а також су­часні державні стандарти базової та профільної загальної середньої освіти.
2. Запровадити метрику оцінки результатів навчання учнів і роботи педагогічних праців­ників.
3. Визначити умови та порядок сертифікації педагогічних працівників.
4. Забезпечити законодавчі та фінансові умови для якісної підготовки та неперервного професійного розвитку педагогічних працівників.
5. Створити відкритий реєстр вакансій педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників.

РІШЕННЯ ПРИЙМАЄ: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство фінансів України, Державна служба якості освіти, органи місцевого самоврядування.

1. Скасувати законодавчі норми, що перешкоджають академічній мобільності викладачів і студентів.
2. Забезпечити фінансову автономію закладів вищої освіти, створити умови для переходу та перейти на фінансування вишів за результатами діяльності.
3. Затвердити Стратегію розвитку вищої освіти, спрямовану на вирішення актуальних проблем її розвитку та подальшу інтеграцію до європейського простору вищої освіти.

РІШЕННЯ ПРИЙМАЄ: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство фінансів України.

1. Розробити й ухвалити якісно новий і відповідний сучасним вимогам закон про професій­ну освіту.
2. Розробити стратегічні документи з розвитку професійної освіти із залученням працедав­ців та професійних спільнот.
3. Посилити роль органів місцевого самоврядування в управлінні закладами професій­но-технічної освіти.

РІШЕННЯ ПРИЙМАЄ: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство осві­ти і науки України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, органи місцевого самоврядування.

1. Модернізувати структуру статистичної інформації освітніх та наукових установ, а також узгодити методики збору даних із кращими світовими практиками.
2. Забезпечити перехід органів управління у сфері освіти і науки до роботи у форматі від­критих даних.
3. Поширити практики вироблення політики за повним циклом.

РІШЕННЯ ПРИЙМАЄ: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство осві­ти і науки України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, органи місцевого самоврядування.

1. Забезпечити повноцінний запуск нової системи державної атестації наукових установ й ухвалення управлінських рішень на основі проведеного оцінювання.
2. Забезпечити незалежну роботу Національного фонду досліджень.
3. Вирішити питання модернізації Національної та галузевих академій наук.
4. Створити відкритий реєстр дослідницької інфраструктури.
5. Забезпечити виконання Дорожньої карти інтеграції України до європейського дослід­ницького простору.

РІШЕННЯ ПРИЙМАЄ: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство осві­ти і науки України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.