Менеджер групи

Лізунова Аліна
Телефон: (093)6473164
malinis4e@gmail.com

Головний експерт групи

Усенко Юлія
juliia.usenko@gmail.com
Павлюк Святослав
pslavko@gmail.com

Громадські організації:

  • Мережа енергетичних інновацій «Грінкубатор»
  • Громадянська мережа ОПОРА
  • Діксі Груп
  • Асоціація з енергоефективності та енергозбереження
  • Асоціація "Енергоефективні міста України"
  • Всеукраїнська агенція інвестицій та сталого розвитку
  • Екодія - Центр екологічних ініціатив
ПРОБЛЕМИ, ЯКІ МАЄ ВИРІШИТИ РЕФОРМА

Основним документом, який визначає стратегічні цілі в енергетиці, є Енергетична стратегія України до 2035 року. Успіх її ре­алізації залежить, зокрема, від вирішення ключових проблем, перелічених нижче.

Залежність від імпорту енергоре­сурсів. Сьогодні з огляду на дефіцит пер­винних енергоресурсів Україна залежна від їх імпорту. У 2018 році продовжується по­стачання природного газу з ЄС (понад 40% від загального обсягу внутрішнього спо­живання) для роботи ТКЕ та забезпечення потреб населення й інших споживачів. Ім­порт вугілля відбувається переважно з РФ (60% усього імпорту) для роботи ТЕС і ТЕЦ у складі енергогенеруючих компаній. Зали­шається абсолютна залежність від імпорту ядерного палива, хоча досягнуто конкурен­ції між двома постачальниками, що пози­тивно вплинуло на стабільність постачання палива для атомної генерації, яка становить понад 50% в усьому енергоміксі на ринку електроенергії.

Висока монополізація енергетичних ринків. Незважаючи на поступове рефор­мування ринків природного газу та елек­троенергії й ухвалення відповідних законів згідно з вимогами Третього енергетичного пакета ЄС, в Україні досі зберігається мо­нополія приватних фінансово-промисло­вих груп, зокрема через вертикально інте­гровані структури енергетичних холдингів, яким одночасно підконтрольні компанії в різних секторах ПЕК. Газорозподільні ком­панії (облгази), які користуються держав­ними мережами на правах господарського відання, та майже всі електророзподільні компанії (обленерго) перебувають у при­ватній власності. Відсутність альтернатив обласним компаніям для побутових спо­живачів практично обмежує право вибору постачальника електроенергії та природ­ного газу. На ринках склалися умови (пе­рехідний період, або «недореформа»), які не стимулюють учасників до конкуренції. У сфері теплопостачання також зберігається монополія місцевих теплокомунальних під­приємств, які не зацікавлені надавати до­ступ до мереж, що перебувають у їх користуванні/власності, іншим постачальникам. При цьому централізовані теплові мережі зношені до 80%.

Слабка координація ключових ві­домств. До формування та реалізації полі­тики у сферах енергетики та комунальних послуг долучені одночасно декілька ЦОВВ. За відсутності надвідомчої пріоритизації політики в цих сферах, а також належної координації планування і дій різних ЦОВВ рішення, які розробляються й ухвалюють­ся, доволі часто суперечать одне одному та врешті-решт не дозволяють досягнути результатів для ефективного функціонування та розвитку енергетики. Водночас досвід ЄС показує необхідність узгодження кліма­тичної та енергетичної політики.

Низький рівень реалізації політики енергоефективності. Державна політика у сфері енергоефективності відіграє клю­чову роль у вирішенні питань енергетич­ної залежності країни, сталого розвитку економіки та забезпечення комфортного життя громадян. Енергоємність ВВП Украї­ни втричі вища за показник по Євросоюзу, при цьому найбільший потенціал енерго­збереження - у будівлях та промисловому секторі - залишається нерозкритим. Енер­гетичною стратегією України до 2035 року, Національним планом дій з енергоефектив­ності до 2020 року та іншими документа­ми заплановано підвищення рівня енерго­ефективності в усіх секторах економіки. У 2016-2017 рр. відбувся великий прогрес на законодавчому рівні: були ухвалені за­кони «Про комерційний облік комунальних послуг», «Про енергетичну ефективність будівель», «Про Фонд енергоефективнос­ті», «Про житлово-комунальні послуги», які мали б допомогти покращити ситуацію. Водночас станом на серпень 2018 року жо­ден з перелічених законів фактично не за­працював, і реформа сектору залишається лише на папері.

Низька поінформованість населен­ня й органів місцевого самоврядування про впровадження нових законодавчих та регуляторних актів. Успішне виконання енергетичної реформи залежить також від розуміння її населенням та спроможності державних і місцевих службовців її викону­вати.

    Стратегія реформування енергетичного сектору в Україні має бути спрямована на впровадження таких загальних принципів і цілей:

  • Забезпечення споживачів доступними енергетичними ресурсами і комунальними послугами з дотриманням принципів енергоефективності та мінімізації шкідливого впливу на довкілля.
  • Впровадження конкурентних енергетич­них ринків з відкритим доступом та подаль­шою інтеграцією до загальноєвропейських ринків.
  • Прозоре функціонування енергетики, включаючи видобувні та інші галузі.
  • Формування цін на енергетичних ринках балансом попиту та пропозиції з відходом від бюджетного дотування та інших меха­нізмів субсидування (у тому числі іншими учасниками ринку).
  • Узгодженість політик ЦОВВ між собою із стратегічними документами галузі, зокрема щодо зміни клімату та енергетики.
  • Збільшення обсягів видобутку та вироб­ництва власних енергоресурсів з дотриман­ням пріоритетності розвитку відновлюва­них джерел енергії (ВДЕ) задля посилення енергетичної незалежності країни.

Названі загальні принципи і цілі досягаються через виконання завдань у кожному секторі енергетики.

ЦІЛЬ 1 Газова сфера.
  1. Забезпечити повноцінну роботу ринку природного газу відповідно до Закону «Про ринок природного газу»:
    • впровадити ринок добового балансування в газотранспортній системі України;
    • pеструктуризувати НАК «Нафтогаз» з метою виконання вимог анбандлінгу та, відповід­но, розділити діяльність з транспортування та зберігання природного газу.
  2. Забезпечити доступність та відкритість інформації про стан ринку природного газу для споживачів та учасників ринку.
  3. Впровадити заходи з посилення конкуренції та спрощення доступу у сфері газовидобутку з метою збільшення обсягів газу власного видобутку для потреб внутрішнього ринку.
  4. Забезпечити повний облік природного газу і виставлення рахунків на основі даних спо­живання, максимально наближеного до споживача.
  5. Скоротити обсяги втрат природного газу в розподільних мережах.

РІШЕННЯ ПРИЙМАЄ: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Національна комісія, що здійснює держав­не регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

ЦІЛЬ 2 Електроенергетика.
  1. Завершити реформування ринку електроенергії відповідно до Закону «Про ринок електричної енергії»:
    • впровадити всі сегменти ринку: ринок двосторонніх договорів, ринок на добу наперед, внутрішньодобовий ринок та ринок допоміжних послуг;
    • провести корпоратизацію НЕК «Укренерго», сертифікації оператора системи передачі (ОСП), анбандлінг через передачу активів НАЕК «Енергоатом» та Укргідроенерго від Міненерговугілля до інших ЦОВВ;
    • набути ОСП членства в Європейській мережі операторів системи передачі ENSO-E і запровадити інтерконектори з ринком ЄС.
  2. Поставити на порядок денний питання відкриття внутрішнього ринку для імпорту елек­троенергії, зокрема за рахунок будівництва вставок постійного струму.
  3. Забезпечити збалансований розвиток відновлюваних джерел енергії, зокрема:
    • розробити та ухвалити національний план дій, який передбачає розвиток ВДЕ на пе­ріод до 2030 року, з переглядом цілей у 2023 році, враховуючи аспекти зміни клімату відповідно до практики країн ЄС;
    • оновити механізм стимулювання (запровадження системи аукціонів) впровадження об’єктів ВДЕ з метою довгострокового розвитку для збільшення частки ВДЕ;
    • законодавчо стимулювати розвиток розосереджених об’єктів генерації малої потуж­ності на місцевому рівні через підтримку енергокооперативів, розробку та впрова­дження цільових фінансових програм.
  4. Визначити стратегію розвитку галузі атомної енергетики України:
    • підготувати стратегію розвитку атомної енергетики в довгостроковій перспективі;
    • розробити план дій для реалізації ухваленої стратегії.
  5. Стимулювати енергогенеруючі підприємства до зменшення забруднення довкілля шля­хом перегляду норм екологічного оподаткування з наближенням до європейських.
  6. Впровадити заходи зі стимулювання модернізації електричних мереж, дотримуючись принципу балансування інтересів споживача та надавача послуг. Враховувати потребу формування «розумних мереж» для інтеграції розосереджених об’єктів генерації малої потужності.

РІШЕННЯ ПРИЙМАЄ: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Міністерство екології та природних ресур­сів України, Міністерство соціальної політики України, Міністерство фінансів України, Мі­ністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

ЦІЛЬ 3: Теплова енергетика.
  1. Створити передумови для впровадження конкурентного ринку теплової енергії:
    • забезпечити 100% облік теплової енергії на всьому ланцюжку від генерації до спожи­вання;
    • впровадити систему регулювання обсягів споживання теплової енергії на рівні будинків;
    • визначити критерії для систем теплопостачання з розмежування діяльності з вироб­ництва і транспортування теплової енергії, враховуючи інтереси споживачів (ціна) та скорочення обсягу первинної енергії в таких системах (енергоефективність, екологія);
    • відкрити доступ нових учасників ринку до мереж теплопостачання.
  2. Встановити мінімальний період перегляду ціни на основний вид палива (природний газ) для теплогенеруючих підприємств з метою забезпечення прогнозованості тарифної по­літики ТКЕ.
  3. Запровадити механізм ціноутворення на теплову енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, через редукціони.
  4. Забезпечити відкритий доступ до детальної структури та обґрунтування статей витрат тарифів на теплопостачальників усіх рівнів.
  5. Створити умови для стимулювання утилізації скидного тепла підприємств та розвитку об’єктів комбінованого виробництва (когенераці'і) теплової та електричної енергії, що використовують ВДЕ.
  6. Стимулювати довгострокове планування схем теплопостачання населених пунктів.

РІШЕННЯ ПРИЙМАЄ: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Міністерство регіонального розвитку, бу­дівництва та житлово-комунального господарства України, Національна комісія, що здійс­нює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

ЦІЛЬ 4: Вугільна галузь.
  1. Системно зменшувати частку вугілля в енергетичному балансі та скорочувати імпорт з Росії та окупованих територій.
  2. Створити прозорий ринок вугілля, зокрема:
    • розробити та ухвалити єдині правила роботи для всіх учасників ринку;
    • посилити антимонопольну політику на ринку вугілля з метою забезпечення конкуренції;
    • забезпечити контроль за відповідністю вугілля екологічним стандартам та врахування показників якості при ціноутворенні.
  3. Провести реформування державних вуглевидобувних підприємств:
    • оприлюднити список усіх вугільних шахт з ранжуванням за собівартістю видобутку продукції;
    • припинити субсидування підприємств за рахунок держбюджету;
    • завершити приватизацію рентабельних або перспективних підприємств;
    • ліквідувати збиткові безперспективні підприємства з дотриманням вимог з пом’якшен­ня екологічних та соціальних наслідків.
  4. Розробити та запровадити програми соціальної реконверсії окремих регіонів, де пла­нується закриття вуглевидобувних підприємств, з використанням найкращих європей­ських практик.

РІШЕННЯ ПРИЙМАЄ: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство соціальної політики України.

ЦІЛЬ 5: Енергоефективність. Основні завдання:
  1. Імплементувати директиви ЄС у сфері енергоефективності (31,27, 844) у національне законодавство.
  2. Запровадити систему моніторингу споживання енергетичних ресурсів та енергетич­ного менеджменту в місцевих громадах та будівлях державної форми власності.
  3. Удосконалити механізми ЕСКО і ДПП для здійснення глибокої енергомодернізації в житлових і нежитлових будівлях.
  4. Забезпечити доступний, безперервний та достатній фінансовий ресурс для підтримки енергоефективних проектів в індивідуальних та багатоквартирних будинках, зокре­ма, скеровувати частину ренти від видобутку викопних палив на фінансування про­грам енергоефективності в країні.
  5. Забезпечити регулярне інформування управителями співвласників будинків про їх ре­альний стан та питоме енергоспоживання для того, щоб вони могли ухвалювати ефек­тивні рішення з енергомодернізації.
  6. Завершити реформу в житловому та комунальному господарстві через впровадження і критичне осмислення положень законів енергоефективного пакета («Про комерцій­ний облік», «Про енергоефективність будівель», «Про житлово-комунальні послуги», «Про Фонд енергоефективності»), зокрема:
    • провести прозорі конкурси та визначити управителів для будинків, які не створили ОСББ і не обрали управителя самостійно;
    • здійснити списання з балансу багатоквартирних будинків органами державної влади і місцевого самоврядування;
    • припинити практику виділення бюджетних коштів на ремонт житлового фонду без співфінансування співвласників.
  7. Стимулювати встановлення систем регулювання споживання тепла (індивідуальні те­плові пункти і подібні системи) в будівлях з централізованим опаленням.
  8. Впровадити виплати субсидій для вразливих споживачів у грошовій формі. Розробити механізми заохочення субсидіантів впроваджувати енергоефективні заходи.

РІШЕННЯ ПРИЙМАЄ: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство ре­гіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Мініс­терство соціальної політики України, Державне агентство з енергоефективності та енер­гозбереження України, органи місцевого самоврядування.

Експерти групи

  • Антоненко Антон
  • Бондарчук Іван
  • Бойко Тетяна
  • Гетман Олег
  • Гаврилко Іванна
  • Желєзний Андрій
  • Козачук Олег
  • Карпенко Олександр
  • Лізунова Аліна
  • Ніцович Роман
  • Олійник Євген
  • Павленко Олена
  • Павлюк Святослав
  • Ремінська Оксана
  • Суржок Інна
  • Тихонов Олексій
  • Усенко Юлія
  • Акерманн Анна
  • Савицький Олег
  • Михайленко Олексій
  • Пінчук Сергій

Законопроекти

Законопроекти групи (19)

Законопроекти, що загрожують реформі (3)

ВГОРУ