Менеджер групи

Рибій Мар'яна
Телефон: 096 954 49 84
mariana.rybii@gmail.com
www.facebook.com/...

Головний експерт групи

Коліушко Ігор
klio@pravo.org.ua

Громадські організації:

  • Центр політико-правових реформ
  • Творчий центр ТЦК
ПРОБЛЕМИ, ЯКІ МАЄ ВИРІШИТИ РЕФОРМА

Реформа державного управління є однією з основних у країнах з перехідною економікою, що здійснюють комплексні реформи у різних сферах державної політики. Дієва система державного управління - один з основних чинників конкурентоспроможності країни. Ефективна діяльність Кабінету Міністрів України із розроблення державної політики у різних сферах можлива за наявності професійної, підзвітної, результативної та ефективної системи центральних органів державного управління

За оцінками експертів групи, виконання заходів Стратегії реформування державного управління України на 2016-2020 роки становить усього 47% від того, що має бути виконано на 31.03.2018 року. Причому проблемою є і несинхронність у реалізації реформи за різними напрямами: якщо виконання заходів за напрямом «Державна служба та управління людськими ресурсами» становить 74,4%, то, наприклад, за напрямом «Стратегічне планування, формування і координація політики» - усього 18,2%. На жаль, реформа публічної адміністрації загальмувала «на порозі» органів місцевого самоврядування. Через вето Президента України новий Закон «Про службу в органах місцевого самоврядування» не набрав чинності. Ключовою підставою для вето стала вкрай сумнівна пропозиція глави держави з конкурсного добору на посади заступників місцевих голів (хоча останні є по суті політичними посадами).

Також експерти РПР вважають антиреформаторським закон, ухвалений у листопаді 2017 року, який скасовує реформу державної служби на місцевому та регіональному рівнях, виводить із системи державної служби посади голів місцевих державних адміністрацій, створює непередбачену Конституцією України так звану «президентську вертикаль влади».

Станом на кінець 2018 року реформа публічної адміністрації загалом та державної служби зокрема не пройшли «точку неповернення», тобто реформа не тільки не стала інституційною основою впровадження інших реформ в Україні, але сама перебуває під загрозою реваншу, особливо в умовах можливої зміни політичної влади в результаті наступних президентських та парламентських виборів. Відповідно до глобального індексу конкурентоспроможності, який розраховує Всесвітній Економічний Форум (МЕР), за показником якості «Інституції» у 2018 році Україна посідає 110 місце із 140 країн світу.

Серед основних невирішених проблем реформи публічної адміністрації станом на кінець 2018 року:

- незавершеність реформування апаратів міністерств, відсутність законодавчо закріпленого чіткого бачення цільових структур міністерств, їхніх функцій та повноважень;

- відсутність чіткої системи підзвітності інших центральних органів виконавчої влади (агентств, служб та інспекцій), нереформованість їх апаратів та функцій, нечіткий розподіл функцій та повноважень між міністерствами та іншими ЦОВВ;

- відсутність чіткої, зрозумілої та законодавчо закріпленої системи аналізу політики та стратегічного планування, ефективної системи ухвалення урядових рішень та виділення бюджетного фінансування на основі якісного аналізу стану справ у відповідних сферах

- недосконалість конкурсної процедури для відбору персоналу на державну службу;

- морально застаріла система підготовки державних службовців та їх навчання протягом служби, що лише посилює та консервує неефективні процеси державної служби;

- затримка із впровадженням нової прозорої системи оплати праці державних службовців;

- законодавча неврегульованість загальної адміністративної процедури, складність та надмірна централізація надання адміністративних послуг;

- неефективна система управління державною власністю, установами та державними підприємствами, збитковість більшості державних підприємств;

- недостатня система громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади, державних підприємств та установ, недостатньо прозора система формування та розподілу державного та місцевих бюджетів за пріоритетами.

Мета: побудова сучасної ефективної системи виконавчої влади в Україні як основи для підвищення глобальної конкурентоспроможності країни. За результатами 2022-2023 рр. Україна має ввійти до 40 кращих держав світу за глобальним індексом конкурентоспроможності, який розраховує Всесвітній Економічний Форум (МЕР), у тому числі за показником якості «Інституції» - не нижче 50 місця.

ЦІЛЬ 1 Ефективне формування та реалізація державної політики сталого розвитку України
  1. Завершити реформу органів виконавчої влади відповідно до затвердженої Стра­тегії реформування державного управління України на 2016-2020 роки та на основі принципів належного урядування ЗЮМД й ОЕСР:
    1.  Упорядкувати та нормативно визначити перелік сфер державних політик та відпові­дальних міністерств.
    2. Чітко визначити типову організаційну структуру міністерств та інших ЦОВВ.
    3. Розмежувати функції з формування та реалізації (впровадження) державної політики.
    4. Забезпечити чіткий розподіл повноважень та відповідальності між політичними по­садами та посадами державної служби, зокрема шляхом чіткого визначення ролі та повноважень заступників міністра та скорочення їх кількості.
    5. Запровадити систему відповідальності за результативність та ефективність реаліза­ції державної політики всіма державним органами.
    6. Встановити чітку систему підзвітності центральних органів виконавчої влади шля­хом поєднання стратегічних настанов та нагляду з боку відповідного міністра з одно­часним гарантуванням операційної автономії підпорядкованого органу.
    7. Запровадити систему делегування операційних завдань політичним керівництвом та державними секретарями нижчому рівню державних службовців із забезпеченням їх відповідальності, належного контролю та підзвітності.
    8. Реформувати Секретаріат КМУ шляхом перетворення його на а) секретаріат ко­легіального органу КМУ; б) центр Уряду, відповідальний за координацію, моніторинг впровадження реформ і виконання урядових стратегій і планів.
    9. Запровадити консолідацію та централізацію однорідних функцій у межах одного ЦОВВ чи їх системи з метою раціоналізації використання фінансових, часових та люд­ських ресурсів.
    10. Переглянути й оптимізувати статус ЦОВВ як окремих юридичних осіб публічного права.
  2. Забезпечити виконання положень і принципів, закладених у Законі «Про державну службу»:
    1.  Реформувати систему оплати праці державних службовців та запровадити класифі­кацію професій (робіт) на державній службі.
    2. Забезпечити спроможність органів державної влади до якісного управління персо­налом, зокрема через посилення спроможності служб управління персоналом та нав­чання навиків управління людськими ресурсами всіх ланок керівництва на державній службі.
    3. Забезпечити впровадження та повномасштабне використання єдиної ІТ-системи управління персоналом на державній службі (НЯМІЗ).
    4. Визначити чіткі вимоги до компетентностей державних службовців, розробивши рамку (перелік) горизонтальних (наскрізних) компетентностей, які мають бути розвинені в державних службовців залежно від рівня посад та функціоналу.
    5. Забезпечити процедуру прозорої, об’єктивної, конкурентної та такої, що базується на оцінюванні компетентностей, процедури проведення конкурсів на всі посади дер­жавної служби.
    6. Забезпечити публікацію всіх без винятку вакансій на позиціях державної служби через прозорий публічний веб-ресурс (сайт career.gov.ua).
    7. Забезпечити чіткий зв’язок між рівнем розвитку компетентностей, системою про­фесійного навчання на державній службі та системою мотивації державних службовців, зокрема через використання механізму щорічного оцінювання державних службовців.
    8. Підвищити якість професійного навчання державних службовців протягом про­ходження ними служби, у тому числі шляхом ліквідації монополії держави на надання освітніх послуг державним органам і державним службовцям, а також реформування Національної академії державного управління при Президентові України та Всеукраїн­ського центру підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місце­вого самоврядування.
    9. Забезпечити формування нової організаційної культури державної служби.
  3. Забезпечити ухвалення ефективних урядових рішень на основі їх всебічного аналізу та відповідно до суспільних пріоритетів і публічних консультацій:
    1. Запровадити в міністерствах системи аналізу та формування державної політики, аналізу впливу урядових рішень, фінансово-економічного аналізу та систему стратегіч­ного планування.
    2. Запровадити систему операційного планування органів виконавчої влади з орієнта­цією на досягнення результатів.
    3. Забезпечити бюджетне фінансування урядових пріоритетів на основі середньо- строкового планування (на три роки).
    4. Поєднати планування державної політики (стратегічне планування) з бюджетним плануванням (середньострокове та короткострокове).
    5. Запровадити процедури регулярного перегляду й оцінювання політик та підхід «строковості» політики (sunset clause), тобто підхід, коли будь-яка політика впроваджу­ється на певний час і продовжується лише в разі доведення її ефективності на основі оцінювання результатів впровадження.
    6. Запровадити принципи проектного управління на державній службі.
    7. Підвищити відкритість процесу формування публічної політики та участі суспільства в ухваленні владних рішень шляхом ухвалення Закону «Про публічні консультації».
  4. Скоротити видатки на утримання державного апарату та продовжувати оптиміза цію та діджиталізацію процесів у державних органах:
    1. Запровадити системи електронної взаємодії в державних органах.
    2. Запровадити консолідацію та централізацію однорідних функцій у межах одного ЦОВВ чи їх системи з метою раціоналізації використання фінансових, часових та люд­ських ресурсів.
    3. Запровадити принцип цифровізації процесів державного управління за замовчу­ванням (digital by defaolt) при розробці державної політики.
    4. Оптимізувати процедури взаємодії державних органів із громадянами (звернення громадян, доступ до публічної інформації та ін.).

РІШЕННЯ ПРИЙМАЄ: Кабінет Міністрів України, Національне агентство України з питань державної служби, міністр Кабінету Міністрів України, Міністерство фінансів України, Мі­ністерство економічного розвитку і торгівлі України, міністерства.

ЦІЛЬ 2 Рівність громадян перед законом і якісні адміністративні послуги
  1. Врегулювати адміністративну процедуру:
    1. Ухвалити Закон «Про адміністративну процедуру».
    2. Переглянути спеціальні закони та привести їх у відповідність до нового законодав­ства про адміністративну процедуру.
    3. Провести навчальні заходи для публічних службовців та інформаційно-роз’ясню­вальні заходи для громадян із застосування нового законодавства про адміністративну процедуру.
  2. Децентралізувати і спростити процедури надання адміністративних послуг:
    1. Передати органам місцевого самоврядування повноваження з надання базових ад­міністративних послуг, зокрема у сферах реєстрації актів цивільного стану, реєстрації земельних ділянок, реєстрації транспортних засобів та видачі посвідчень водія.
    2. Інтегрувати адміністративні послуги, що надаються на основі делегованих повнова­жень, у центрах надання адмінпослуг (ЦНАП).
    3. Спростити процедури надання базових адміністративних послуг, зокрема реєстра­ції місця проживання, паспортних послуг тощо.
    4. Упорядкувати відносини з оплати адміністративних послуг шляхом ухвалення Зако­ну «Про адміністративний збір».
  3. Реформувати інспекційно-наглядову діяльність:
    1. Мінімізувати та оптимізувати регуляторну діяльність державних органів та зосере­дитися у сферах, пов’язаних із безпекою життєдіяльності.
    2. Запровадити управління ризиками в інспекційно-наглядовій діяльності на основі затверджених Урядом методик замість виконання каральних функцій.
    3. Забезпечити прозорість та підзвітність діяльності державних інспекцій.
    4. Вивести інспекційні функції з міністерств як невластиві.
  4. Забезпечити ефективне управління державним майном (підприємствами, устано­вами, організаціями):
    1. Провести широку приватизацію державних підприємств: у державній власності ма­ють залишитися тільки стратегічно важливі підприємства та стратегічні підприємства безпекового сектору.
    2. Забезпечити належне корпоративне управління та прибуткову діяльність усіх дер­жавних підприємств.
    3. Запровадити чітку систему підзвітності державних установ та організацій.
    4. Запровадити обов’язковий прозорий конкурсний набір керівників державних під­приємств, установ та організацій і встановити їхню відповідальність за результати ро­боти на основі показників ефективності.
  5. Забезпечити раціональний і справедливий перерозподіл частини національного продукту через державний бюджет:
    1. Продовжити бюджетну децентралізацію та зменшити частку зведеного бюджету України, яка розподіляється через державний бюджет, до 45-47%.
    2. Забезпечити фінансування бюджетних та державних програм на основі суспільних пріоритетів та пріоритетів, визначених у середньостроковому плані дій Уряду.
    3. Забезпечити відкритість та прозорість видаткової частини державного та місцевих бюджетів.

РІШЕННЯ ПРИЙМАЄ: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Секретаріат Ка­бінету Міністрів України, Міністерство юстиції України, Міністерство фінансів України, мі­ністерства, Фонд державного майна України.

Експерти групи

  • Коліушко Ігор
  • Рибій Мар’яна
  • Сорока Сергій
  • Тимощук Віктор
  • Школьний Євген
  • Білак Павло
  • Дерець Вікторія
  • Гевко Андрій
  • Хілобок Іван
  • Клименко Кирило
  • Марчкак Дарина
  • Огризко Олеся
  • Семеніхін Володимир
  • Тертичка Валерій

Законопроекти

Законопроекти групи (9)

Законопроекти, що загрожують реформі (1)

ВГОРУ