Протягом останніх років в Україні триває боротьба з корупцією перш за все шляхом створення ефективних та незалежних антикорупційних органів й усунення передумов для виникнення корупції. Однак прогрес поки що незначний: згідно з Індексом сприйняття корупції Transparency International 2017 році Україна набрала лише 30 балів (130 місце у світі), для порівняння: у 2014 році показник становив 26 балів. Водночас для українців антикорупційна реформа залишається пріоритетною. Такою, за даними фонду Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва, восени 2017 року її вважали 59,5% опитаних.
Аналіз впровадження реформи свідчить: наразі боротьба ведеться за захист тих законодавчих змін, яких вдалося досягнути в перші постреволюційні роки. До прикладу, під час запуску системи електронного декларування та її державної сертифікації представники влади штучно створювали проблеми. Згодом відбулося кілька спроб знищити важливі норми з фінансового контролю за публічними службовцями через відповідні законодавчі ініціативи - від змін до Закону «Про запобігання корупції» і до пропозиції запровадити так звану «нульову декларацію». Виникали й постійні технічні проблеми у функціонуванні реєстру е-декларацій.
Невдалими виявилися спроби притягнути до відповідальності низку високопосадовців - екс-главу Державної фіскальної служби України та кількох народних депутатів поточного скликання. Низько-результативним був і розгляд у судах проваджень Національного антикорупційного бюро України (НАБУ). Цьому є кілька пояснень: зокрема, велика кількість вакантних місць у судах першої інстанції, завантаженість суддів значною кількістю справ, тиск на суддів, навмисне затягування розгляду справ з боку сторони захисту тощо.
Незалежний орган досудового розслідування - НАБУ - протягом усього часу існування перебуває під тиском політичних інституцій і потребує захисту з боку громадянського суспільства і міжнародних партнерів. Навіть за відсутності права на автономне прослуховування детективи НАБУ успішно розслідують злочини щодо топ-корупції, що надто дратує потенційних підозрюваних. Проте сумнівно, що за відсутності спеціалізованого антикорупційного суду більшість згаданих та інших кримінальних проваджень буде швидко, законно та неупереджено розглянута в судах.
Стикається із суттєвими перешкодами у своїй діяльності і Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА). Зокрема, суд заборонив агентству управляти арештованими активами на понад 500 млн грн.
Чи не найбільші проблеми наразі виникають довкола діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). Є підстави вважати, що не дотримується одна з ключових передумов його ефективності - незалежність. Восени 2017 року співробітники НАЗК викрили факти зловживань членів НАЗК та отримання ними вказівок з Адміністрації Президента України при здійсненні перевірок електронних декларацій. Наразі проводиться досудове розслідування, але викриті члени НАЗК досі залишаються на посадах. Така ситуація неприпустима, тому установа потребує повного перезавантаження після внесення законодавчих змін з урахуванням попереднього негативного досвіду.
Одне з найбільш очікуваних досягнень антикорупційної реформи - запуск електронного декларування доходів та активів публічних службовців - також наразі не принесло очікуваних результатів. Минулого року НАЗК спромоглося вручну перевірити лише 143 декларації з майже 2 млн. Верифікація даних з декларацій могла б стати значно ефективнішою, якби були запущені модулі автоматизованої перевірки, а саме НАЗК мало б прямий доступ до всіх необхідних державних реєстрів та баз даних.
Однак установа тривалий час відмовлялася приймати розроблені модулі перевірки і лише зараз готується це зробити.
Не менш важливий напрямок антикорупційної роботи - протидія політичній корупції, де також не вдалося досягнути незворотних змін. Серед цілей залишаються: контроль за прозорістю фінансування політичних партій, встановлення відповідальності за неособисте голосування в Парламенті, повна заборона політичної реклами, скасування заборони прослуховування телефонних дзвінків, проведення обшуків та інших слідчих дій щодо народних депутатів.
Окрім того, влада неспроможна навіть визначити новітні положення державної антикорупційної політики: питання про ухвалення проекту нової антикорупційної стратегії «зависло». Якщо ж не визначено напрямок руху і не позначено основні кроки, то, очевидно, руху не передбачається.
РІШЕННЯ ПРИЙМАЄ: Верховна Рада України, Вища кваліфікаційна комісія суддів, Вища рада правосуддя, Президент України, Державна судова адміністрація.
РІШЕННЯ ПРИЙМАЄ: Верховна Рада України, Президент України, Національне агентство з питань запобігання корупції.
РІШЕННЯ ПРИЙМАЄ: Верховна Рада України, Президент України, Національне агентство з питань запобігання корупції.
РІШЕННЯ ПРИЙМАЄ: Верховна Рада України, Президент України.
РІШЕННЯ ПРИЙМАЄ: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України та інші органи державної влади.