Володимир Дубровський: Хто й навіщо наводить тінь на ФОП

Володимир Дубровський для Дзеркало Тижня.Україна

Стараннями лобістів словосполучення “тіньова економіка” міцно асоціюється зі зловредною фізичною особою підприємцем — ФОП, який, користуючись вольностями спрощеної системи, торгує “лівим” товаром, та ще й в обсягах, що багатократно перевищують дозволені для такого малого бізнесу. Відповідно, як один із методів боротьби пропонується примусити всіх малих торговців (“навіть бабусю з кропом”, як у Грузії та Болгарії) використовувати касові апарати (обіцяють, що скоро замість них можна буде використовувати додаток для смартфона); а також три роки зберігати первинні документи, за якими було придбано товар. Ну якщо не зразу всіх, то поступово, але неминуче. Мовляв, у нас третина економіки “в тіні” (за даними МЕРТ), і треба ж щось із цим робити.

Однак ті, хто це проголошує, навряд чи усвідомлюють, що, з погляду фактів, вони виглядають приблизно як члени “Товариства плоскої Землі”. Бо так само виходять із власних спостережень та відчуттів, видаючи їх за факт. Тим часом неочевидна реальність — дуже відрізняється.

Звісно, порушення у використанні спрощеної системи є, і чималі. Дослідження з допомогою непрямих статистичних методів свідчить, що близько 10% від загальної кількості платників єдиного податку II групи (а це майже 53 тисяч людей, переважно зосереджених у великих містах) справді занижують виторг на загальну суму близько 52 млрд грн. Однак основний на сьогодні мотив такого заниження — це обов’язок використовувати РРО при оборотах понад 1 млн грн на рік, а дозволений законом поріг перевищують усього 16 тисяч, приховуючи при цьому 18—21 млрд грн. Якби вони чесно задекларували свій дохід, то мусили б перейти на III групу і, відповідно, заплатити податків загалом на 1—1,5 млрд грн більше.

Порушення очевидне, і з ним, мабуть, треба було б боротися. Ось тільки чи варта шкурка вичинки? І з чи цього слід починати? Адже весь оборот усієї “спрощенки” становить (скільки б ви подумали?) 7,1% від обороту всіх суб’єктів підприємницької діяльності! А з описаною вище поправкою на порушення — 8,2%. І якщо хтось думає, що великі компанії не працюють “у тіні”, то дуже помиляється: масштаби зловживань різняться приблизно так само, як масштаби діяльності. Звісно, в повній “тіні” вони працювати не можуть, — але ж і мікробізнес, про який ідеться вище, теж цілком легальний. А ось у плані приховування частини виторгу і прибутку великий бізнес йому дасть фору: за даними Global Financial Integrity (скоригованими — в тому самому дослідженні), приховане виведення капіталів з України становить близько 10 млрд дол. щорічно, з цих грошей не сплачується податок на прибуток і репатріацію, тому бюджет втрачає близько
2 млрд (тільки вже не гривень, а доларів) щорічно. А ще ж є “конверти”, “скрутки”, підпільне сільськогосподарське виробництво (великотоннажне — самої соняшникової олії експортується більше, ніж виробляється легально!) тощо. Ось де справжня “тінь”!

Однак не здаються любителі перевести стрілки на ФОП: а як продаються всілякі “ліві” товари — з тих-таки “скруток” чи з підпільних полів? Та й “контрабас”, який, за деякими оцінками, становить 6 млрд дол. (друге, після офшорів, джерело умовних втрат бюджету), теж продається буцім весь через “спрощенців”… Однак звернімося знову до цифр. Увесь оборот усіх ФОП на спрощеній системі в секторі гуртової та роздрібної торгівлі у
2016 р. становив 190 млрд грн. Якщо навіть вважати, що саме вони приховували весь виторг, то, максимум, це буде 240 млрд (включно з гуртовою торгівлею!) Але більшість торгує вітчизняними товарами, цілком легально закупленими на гуртових складах або в селян і фермерів. Як же вони примудрилися продати на 170 млрд самого тільки “контрабасу”, плюс до нього приблизно на 70 млрд “скруточного” товару (теж переважно імпортного), ще приблизно на стільки ж — “лівої” сільгосппродукції і мільярдів на 50 — контрафактного алкоголю?

Хоча — стоп: алкоголь вони продавати не могли, там треба в обов’язковому порядку не тільки РРО, а й повний товарний облік, з інвентаризаціями. Проте половина ринку міцного алкоголю як була “в тіні”, так там і залишилася. І ось тут-то ховається розгадка: насправді і цей алкоголь, і величезна частина іншого “лівого” товару продаються зовсім не через ФОП, а через два інших величезних канали. Через повних “тіньовиків” (від бабусь із сигаретами до великих ділків, що сидять на гуртових ринках), які платять тільки “даху”, і тому для них закон взагалі не писаний. А також через звичайні магазини (а то й тендери) — з “лівими” документами, якими за схожою ціною торгують ті ж таки “конверти”. Малий бізнес, звісно, теж масово використовують для збуту, але це хоч і менш кримінальний, проте досить марудний і не завжди зручний канал. Якщо навіть його закрити, то перемогти контрабанду не вдасться, — вона просто піде через два інших канали. Головне, що можна й потрібно робити, — це налагоджувати контроль на кордоні, бо досвід свідчить: у нашій країні якщо ПДВ на товар не був заплачений на першому етапі, то його вже ніколи не заплатять.

Утім, навіть якби і вдалося перемогти контрабанду повністю (а це поки що навіть у розвинених країнах залишається мрією), то до вирішення проблеми тіньової економіки все одно було б далеко: за оцінками МЕРТ, вона разів у п’ять-шість більша. Проте саме ті, хто стоїть за іншою, левовою, часткою “тіні” (зокрема тієї ж контрабанди), активно користуються обивательськими ілюзіями для того, щоб відвернути увагу від своїх витівок, а заодно не дозволити скластися потенційно смертельному для них союзові малого, середнього білого бізнесу й прогресивних представників уряду. Уже не раз і не двічі їм вдавалося відвести реформаторський запал у бік ущемлення ФОП і там-таки його і втопити. Адже насправді для абсолютної більшості малих підприємців “спрощенка” — єдиний шанс вижити, уникнути рекету все ще азаровських за своїм духом податківців, заощадити на бухгалтерах і адвокатах… Тому опиратися вони будуть відчайдушно, “Податковий майдан” — цього приклад. Та й розумні люди в уряді і парламенті пам’ятають про два мільйони робочих місць, які наша економіка втратила внаслідок азаровської спроби знищити “спрощенку”. Отож краще підходити до “тіньової економіки” з іншого кінця, протилежного, — він і значно вагоміший, і соціальними наслідками не загрожує.

“Чистити з хвоста” — не тільки несправедливо (що саме собою загрожує, як мінімум, провалом, а як максимум — черговою революцією), а й неефективно: спочатку треба ловити велику рибу. Та й власне “снасті” — в даному випадку сумлінну й кваліфіковану податкову службу — потрібно спочатку не просто залатати (це мало допоможе, якщо основа гнила), а повністю обновити. Але таке оновлення неможливо сумістити з активним переслідуванням масових порушень, — і це ще один мотив наводити тінь (у даному випадку) для податківців та іже з ними. А щоб перестати бути іграшкою в руках маніпуляторів і справді зрушити реформи в цій галузі, треба вибиратися за межі власних вражень та ілюзій, щоб дивитися на ситуацію з висоти пташиного польоту. Велике видно здалеку…

Володимир Дубровський для Дзеркало Тижня.Україна

ВГОРУ