Віталій Мельничук: Чому МВФ не влаштовує пенсійна реформа

Віталій Мельничук для Новое Время

Сьогодні депутати мають розглянути законопроект, який стане початком нинішнього етапу пенсійної реформи. МВФ вже підготував свої зауваження та застереження щодо поточної редакції закону.

У вересні у Верховній Раді мали розглядати урядовий законопроект щодо підвищення пенсій, який ще називають пенсійною реформою. Який називається пенсійною реформою. Але цього не сталося, оскільки парламент був зайнятий судовою реформою. Тож розгляд законопроекту перенесли, як сказав прем’єр-міністр Володимир Гройсман, на 3 жовтня.

І так сталося, що у переддень розгляду, який не відбувся, тобто 20 вересня, представництва Світового банку і Міжнародного валютного фонду в Україні направили листа до уряду та парламенту. У листі спершу йдеться про те, що вони підтримують роботу над законопроектом, вдячні за тісну співпрацю над пенсійною реформою, і впевнені, що ця реформа має бути спрямована на забезпечення стійкої пенсійної системи з гідними виплатами українським пенсіонарам. Але, водночас, у них є застереження щодо підготовленого законопроекту.

Перше застереження: тимчасова допомога непрацюючим особам, які досягли 60-річного віку без необхідного стажу. Йдеться про те, що в урядовому законопроекті, який виноситься на розгляд парламенту, передбачили підвищення пенсії тим людям, які є інвалідами з дитинства, дітьми-інвалідами, пенсіонерами, які не мають повного стажу і особами, які не мають права на “повну” страхову мінімальну пенсію.

Таких людей на сьогодні налічується близько 1 млн осіб. Всі ці люди отримують по 949 грн. І для них передбачено підвищення пенсії на 45%, до 1373 грн. Але у листі йдеться, що ця норма створить дисонанс із тими, хто працює, а отже буде демотивувати громадян до офіційної зайнятості і до сплати внесків, пропорційних їхній зарплаті.

Я не думаю, що це є демотивацією. Я б так не сказав, бо мова йде про 1,4 тис. грн на місяць, що при нинішніх цінах не заохотить людей працювати не офіційно. Але у чому вони праві? У тому, що ці виплати не є пенсією, це є соціальна допомога. Це сукупно від 0,5 до 1 млрд грн соціальної допомоги.

І коли ми сьогодні говоримо про дефіцитність пенсійного фонду, то для того, щоб зменшити цю дефіцитність, треба всі витрати, які не стосуються безпосередньо пенсій, вивести звідти. Їх, ці соцвиплати, потрібно виділяти безпосередньо із бюджету і саме як соціальну допомогу. Бо, як і зазначено в листі, будь-яка тимчасова допомога має відповідати вимогам існуючої програми соціальної допомоги. Соцдопомога повинна мати прив’язку до права на її отримання, в залежності від рівню доходів та статків бенефіціара.

Тож у жодному разі не потрібно було ці виплати прописувати у пенсійну систему. Це є все ще тим радянським атавізмом, коли Пенсійний фонд перекриває бюджетні витрати.

Наступне застереження стосується індексації пенсії у 2018-2020 роках. Мова йде про те, що ми маємо проводити автоматичну індексацію пенсії. Застереження стосується того, щоб не робити індексацію у 2018 році. Тут СБ і МВФ посилаються на те, що перерахунок буде у жовтні 2017-го, а до березня 2018-го, коли індексація має робиться згідно закону, часу небагато.

Яка ситуація наразі? У чинному законодавстві українським пенсіям передбачена індексація. Але пенсія в Україні не індексувалася дуже довго, з 2012 року. Хоча ціни виросли дуже сильно за ці п’ять років. У результаті, сьогодні пенсіонери перебувають у дуже важкому становищі. Підвищення пенсій передбачене для 9 мільйонів пенсіонерів, станом на 1 жовтня.

У проекті, який вносить уряд, передбачено, що індексація буде відбуватися автоматично з 2020 року. А у 2019-му вона буде здійснюватися “за рішенням уряду чи парламенту”. Тут СБ і МВФ побачив, і не безпідставно, політичний мотив. Думаю, що потрібно дослухатись. І вже 2019-го не  треба буде приймати спеціальних рішень ні уряду, ні парламенту. Просто буде перерахунок пенсій на 50% від зростання цін і на 50% від зростання середньої заробітної плати за попередній рік. Це завжди відбувалося у березні (до 2012 року) в автоматичному режимі. І повернення до такого автоматичного режиму – це великий плюс.

Ще одне застереження – зарахування років навчання у вищих навчальних закладах у пенсійний стаж із внесками, які будуть сплачувати за рахунок бюджету. Що передбачається? Людина буде вчитися у вищому навчальному закладі і, відповідно, за неї з державного бюджету будуть сплачуватися страхові внески до Пенсійного фонду, тому що страховий стаж йде тільки тоді, коли людина сплачує страхові внески.

У мене тут теж виникає питання – а як бути з тими, хто навчається у приватних вузах, а таких дуже багато? Хто вчиться не на бюджеті, а по контракту і т.д, а таких дуже багато? Мабуть, коли уряд розробляв цю норму, то мав зважити на ці фактори.

Це непроста ситуація, і вона перегукується із застереженням четвертим стосовно “діяльності, яку пропонується врахувати до пенсійного стажу”. І тут саме йдеться про той період, коли люди вчилися у вузах. МВФ проти цього, бо, як кажуть, вони не сплачували внески до Пенсійного фонду.І ще вони роблять застереження щодо того, як краще СПД-шникам враховувати їх стаж.

Я думаю, що експерти МВФ трішки не розуміють нашої реальності. Тут треба пояснити, що чинне законодавство в Україні передбачає (і така норма діє дуже давно), що до 1 липня 2004 року один рік навчання рахується за рік стажу. І це є закон! Його не можна просто скасувати заднім числом.

А щодо людей, які працювали на спрощеній системі оподаткування, то, коли запровадили СПД, вони сплачували неповний внесок до Пенсійного фонду. У 1990-2000-х роках у нас така ситуація була. Вона була теж передбачена законом. І у законі пропонується враховувати рік за рік, хоч вони сплачували не повний страховий внесок. Повний внесок, на рівні мінімального, СПД-шники почали сплачувати лише кілька років тому. Тепер, якщо уряд врахує заперечення МВФ, то такі громадяни будуть дуже серйозно обділені. Тож виникає логічне питання: як їм тепер бути, у чому вони винні, якщо був такий закон? Тому тут є над чим подумати.

Останнє зауваження стосується запровадження накопичувальної пенсійної системи. Законопроект, який вноситься урядом і схвалений комітетом ВРУ до другого читання, передбачає запровадження накопичувальної пенсійної системи з 1 січня 2019 року. МВФ каже, що графік запроваджень інституційних засад та передумов для успішного другого рівня пенсійної системи занадто щільний і треба це все зробити трохи пізніше, відтермінувати.

Хочу сказати, що ще у 2003 році ВРУ прийняла закон про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, де сказано, що пенсійна система України є трирівневою. У складі першого рівня – солідарна пенсійна система, другого – загальнообов’язкова і накопичувальна системи, і третього – добровільна накопичувальна система.

І передбачений, відповідно, графік запровадження всіх цих рівнів. Солідарний рівень, зрозуміло, давно працює. А третій рівень мали запровадити ще у 2004 році введенням в дію закону про недержавне пенсійне забезпечення. І так і сталося.

А от другий рівень мали запровадити у 2007 році. 10 років тому! І був графік його запровадження. І нічого не було зроблено. Кожного року все переносилося на наступний рік, на другий, третій. І сьогодні другий рівень пенсійної системи так і не працює. А пенсійна система тим часом лишається дуже однобокою, бо фактично працює лише солідарна система. Але в умовах, коли один працюючий утримує одного пенсіонера, що є дуже великим навантаження, треба змінювати пенсійну модель. І це треба було дуже давно вже зробити.

А щодо щільного графіка, то, наприклад, у Польщі прийняли відповідний закон у грудні 1998 року, а 1 квітня 1999-го вони вже запустили і другий рівень, і третій. Й у них не було величезної підготовки у 10 років, як у нас. Тим більше, що наш уряд давно так має звану дорожню карту запровадження накопичувальної пенсійної системи.

І друге ще застереження МВФ та СБ теж стосовно накопичувальної пенсійної системи. Вони кажуть, що частина внеску з накопичувальної системи буде надходити за рахунок ЄСВ. Це не так. Запроваджена модель сплати пенсійних внесків до накопичувальної пенсійної системи не перетинається із платежами до солідарної пенсійної системи. Вона має самостійне джерело фінансування. Тому вона не зменшує розмір платежів, не впливає на дефіцит пенсійного фонду. А отже питання запровадження накопичувальної системи не пов’язано з наявністю чи відсутністю дефіциту пенсійного фонду.

Зміни, які вносить уряд до солідарної пенсійної системи – це збільшення страхового стажу, осучаснення пенсій, корекція пенсійної формули та ін., вони дуже потрібні. Вони буквально “пожежні”. Тобто це все треба обов’язково зробити, це все вже давно перезріло.

Але це тільки частина пенсійної реформи. Потрібно обов’язково запроваджувати другий рівень пенсійної системи. А сьогодні в урядовому законопроекті передбачено лише термін його запровадження. І якщо зроблять перший крок і приймуть цей законопроект, то за ним треба зробити і другий крок. Наразі 59 народних депутатів внесли законопроект №6677 до Верховної Ради, який називається “Про запровадження обов’язкової накопичувальної пенсійної системи” – і тоді це справді буде вже пенсійна реформа. І у нас буде повноцінна пенсійна система, яка почне діяти з 1 січня 2019 року.

Віталій Мельничук для Новое Время

ВГОРУ