Вадим Міський: “Осінь реформ” по-справжньому: головні завдання нового політичного сезону”

Вадим Міський для Української Правди

Новий політичний сезон стартував під брендом “Осінь реформ”. В пріоритетах Ради на цю осінь спікер Андрій Парубій назвав зміни в сфері освіти, медицини, пенсійного забезпечення і судочинства, а також парламентську реформу.

Драйвером трьох соціальних напрямків є уряд Володимира Гройсмана. Що ж до продовження судової реформи, то тут на педаль газу тисне Петро Порошенко і президентська фракція. Тим не менш, озвучені пріоритети – далеко не все, чого очікують громадяни, експертна спільнота та міжнародні партнери України.

Щоби без докорів сумління говорити про справжню врожайну “осінь реформ”, Верховній Раді, кабміну та президенту потрібно досягти відчутного прогресу щонайменше у дев’яти сферах.

1. Соціальні реформи: завершити розпочате

Останній пленарний тиждень шостої сесії Ради залишив гіркий присмак нездійснених реформ охорони здоров’я, пенсійної системи та освіти.

Депутати зупинилися на півдорозі у важливих законопроектах медичноїреформи (№6327 та №6604), які передбачають тектонічні зрушення у фінансовій та управлінській моделі в системі охорони здоров’я. Відповідно до цих законопроектів, неефективне використання ресурсів на охорону здоров’я та зарегульовані державні зобов’язання перед пацієнтами повинні бути замінені гарантованим пакетом медичних послуг, що фінансується за рахунок державного бюджету, разом із створенням фінансових стимулів для роботи закладів охорони здоров’я.

До цих законопроектів парламенту слід повернутися невідкладно – і проголосувати, нарешті, за реформу медицини.

Також, громадськість очікує від парламенту прийняття у другому читанні пакету урядових законопроектів щодо підвищення пенсій (№6614№6615№6616 та №6617), які дадуть зелене світло реформі першого (солідарного) рівня пенсійної системи.

Проте, дуже важливо продовжити реформу двох інших рівнів – тобто системи обов’язкового державного пенсійного страхування та добровільної системи недержавного пенсійного страхування.

Законопроект про освіту №3941-д – ще один хвіст, який депутати повинні закрити. Проект закону готували декілька років і, нарешті, в перший же пленарний тиждень документ потрапить на розгляд ВР.

Ухвалення документу дозволить ліквідувати радянську управлінську вертикаль в освіті: зокрема, більше не буде обов’язку утримувати обласні, міські та районні відділи освіти. Значно підвищиться академічна, організаційна, фінансова і кадрова автономія всіх закладів освіти, а також будуть запроваджені норми стосовно академічної доброчесності та академічної відповідальності.

Після першого читання (6 жовтня 2016 року) до законопроекту надійшло близько 1600 пропозицій і правок від народних депутатів, значна частина яких була цілком або частково врахована у редакції, підготовленій до другого читання.

Тож, є підстави вважати, що законопроект пройде сесійну залу без особливих конфліктів, що дозволить почати впровадження реформи вже цього року.

2. Побороти корупцію, а не антикорупціонерів

Одним із головних провалів попереднього політичного сезону є затягування з ухваленням закону про антикорупційний суд.

Такий суд має розірвати порочне коло безкарності вищої посадової корупції, в якому усі зусилля НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури розбиваються об контрольованість та корумпованість українських судів.

Головною вимогою громадянського суспільства залишається не просто ухвалення закону – а запровадження спеціальної процедури відбору антикорупційних суддів із залученням міжнародних партнерів України: це дозволить досягти прозорості та політичної нейтральності суду.

Відомо, що громадські активісти та низка народних депутатів вже сказали перше слово: зареєстрували законопроект №6011. Президент, очевидно, має намір внести свій законопроект, однак це рішення він відкладає надто довго. Розчаровують також і меседжі представників коаліції, які не називають закон про антикорупційний суд пріоритетом найближчої сесії.

Втім, реформаторською цю осінь точно не назвеш, якщо не буде поставлено законодавчої крапки у створенні дієвої системи притягнення до відповідальності за високопосадову корупцію.

Не менш важливе і не менш резонансне антикорупційне завдання Ради, яке досі залишається невирішеним – призначення висококваліфікованого та політично-нейтрального аудитора НАБУ. За останній рік лише кабміну вдалося призначити свого кандидата, тоді як Рада та президент – досі тягнуть із рішенням. Принциповим є призначення дійсно незалежних фігур, адже в руках аудиторів – доля керівництва НАБУ, яке встигло вивести на чисту воду вже чималу кількість злочинних схем, в котрих замішані політики.

Варто нагадати, що серед фіналістів конкурсу в Раді – американський прокурор Марта Борщ, котра домоглася ув’язнення у США колишнього українського прем’єр-міністра Павла Лазаренка, а також та іспанський Карлос Кастресана – іспанський прокурор, що очолював створену ООН Міжнародну комісію з боротьби з безкарністю в Гватемалі та запроторив за ґрати за корупцію 150 впливових політиків цієї країни.

Кандидати із репутацією світового масштабу, поза сумнівом, здатні об’єктивно оцінити роботу директора НАБУ Артема Ситника. Тож залишається стежити за руками депутатів.

Поряд із боротьбою з корупцією, громадськість очікує на припинення боротьби із антикорупціонерами – зокрема, скасування скандальних поправок Тетяни Чорновол про е-декларування антикорупціонерів-активістів громадських організацій та “учасників антикорупційних заходів”.

Президент вніс законопроекти (№6674 та №6675), які, окрім відміни е-декларування для активістів, запровадять нові правила публічної звітності громадських об’єднань.

Підтримуючи загалом ідею підвищення відкритості неприбуткового сектору, експерти Реанімаційного Пакету Реформ завертають увагу, що законопроекти містять низку дискримінаційних норм, які йдуть врозріз із міжнародними стандартами та мають бути усунені.

3. Вивести з-під загрози доброчесність та ефективність Верховного Суду

На порозі створення нового Верховного Суду залишився ряд доленосних завдань і для парламенту, і для органів суддівського самоврядування, і для Президента.

Головна арена судової реформи – конкурс до Верховного Суду, який вийшов на фінальний етап. Вища рада правосуддя у вересні визначатиме, кого зі 120 фіналістів конкурсу вносити на призначення президентові, а кого – ні.

30 зі 120 кандидатів мають негативний висновок Громадської ради доброчесності і не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики. Ці кандидати порушували права людини, ухвалювали політично вмотивовані рішення, або ж не можуть пояснити походження власних статків.

Призначення таких кандидатів однозначно негативно вплине на рівень довіри до судової влади і поставить під загрозу всю судову реформу – чого в жодному разі не можна допустити.

Відповідно до закону, ВРП повинна відмовити у внесенні президенту подань на призначення “недоброчесної тридцятки”. Варто згадати, що серед членів Вищої ради правосуддя є такі, що мають конфлікти інтересів: деякі самі є кандидатами у новий Верховний Суд, інші – мають прямі або опосередковані зв’язки з кандидатами.

Саме тому, громадськість, ЗМІ та міжнародні партнери мають пильно слідкувати за запобіганням конфлікту інтересів при розгляді фіналістів конкурсу.

Кінцеве рішення про призначення суддів ВС прийматиме президент: саме від нього залежить, чи отримає нарешті судова система довіру – або ж знову потоне в болоті корупції та публічної недовіри.

В руках Верховної Ради не меш важливе завдання: ухвалення нового процесуального законодавства.

Президентський законопроект №6232, який викладає в новій редакції три Кодекси, вносить зміни до 8 інших кодексів та 18 законів, очікує на друге читання.

Попри перестороги щодо можливої невідповідності Регламенту ВР ухвалення цього найдовшого в історії України законопроекту, народні депутати коаліції запевняють, що іншого шляху немає – адже в разі розділення законопроекту на декілька окремих існує високий ризик зриву домовленостей. А без ухвалення процесуальних змін новий Верховний Суд не зможе запрацювати.

Втім, поспіх при підготовці величезного за обсягом і масштабом проекту не міг не позначитися на його якості. Зокрема, при підготовці до другого читання була врахована поправка №109 Андрія Лозового, яка суттєво звужує конституційні права громадян, суперечить стандартам Європейської конвенції з прав людини та йде врозріз із гарантованими КПК засадами провадження. Поправка встановлює, що лише суд зможе призначати експертизу, в тому числі за власною ініціативою, та повертає радянську норму про можливість оскарження до слідчого судді повідомлення про підозру.

Найкращим виходом з ситуації є ухвалення законопроекту в другому читанні з винесенням певних положень на третє читання, або ж направлення законопроекту на повторне друге читання.

4. Подолати кадрову кризу

Призначення аудитора НАБУ – лише одне з низки кадрових рішень, які з різних причин гальмуються парламентом.

Серед таких, зокрема, оновлення складу Центральної виборчої комісії. Повноваження більшості членів комісії закінчились понад три роки тому. Оновлення складу ЦВК, сформованої за часів режиму Януковича, – одна з передумов забезпечення чесних виборів, а їх зараз чимало відбувається у зв’язку із формуванням об’єднаних територіальних громад.

Восени слід повернути це питання до порядку денного, а також активізувати роботу над ще однією обіцянкою влади – ухваленням законодавства про парламентські вибори за відкритими списками.

Не менш важливим є призначення членів Рахункової палати. Як і в ситуації з ЦВК, попереднє керівництво органу перебуває під слідством НАБУ, а отже довіри до дій цих органів практично немає.

Крім того, громадськість пильно слідкує за своєчасністю формування Конкурсної комісії з відбору членів енергетичного регулятора – Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Двох членів конкурсної комісії має призначити парламент, двох – президент і одного – уряд.

Нагадаю, що Реанімаційний Пакет Реформ запропонував до складу конкурсної комісії кандидатури знаних фахівців: Святослава Павлюка, Андрія Геруса та Олександра Горлушка, які допоможуть сформувати якісний, професійний та ефективний склад енергетичного регулятора.

На завершення, у квітні цього року завершився термін повноважень Омбудсмена Валерії Лутковської – тому парламент повинен ініціювати прозорий відбір кандидатів на посаду Уповноваженого з прав людини у співпраці з надійними правозахисними організаціями.

Верховній Раді не вдалося дотриматися встановлених законодавством строків проведення конкурсу.

Саме тому восени слід ініціювати новий конкурс на посаду Омбудсмена і для виконання вимог Паризьких принципів ООН довірити проведення такого конкурсу представникам правозахисних організацій, які мають авторитет та визнання у громадянському суспільстві.

5. Прискорити децентралізацію

Децентралізацію справедливо називають однією з найбільш динамічних реформ, і це правда – адже до 413 об’єднаних громад, після оголошених на жовтень виборів, доєднається ще 201.

Разом з тим, через законодавчу колізію, ЦВК не призначала вибори майже в 30 громадах, утворених навколо міст обласного значення: ключем до вирішення цього питання є законопроект №6466, який має без зволікань ухвалити Верховна Рада.

Крім того, парламентське завдання-мінімум до кінця найближчої сесії – розширити юрисдикцію територіальних громад поза населеними пунктами(законопроект №5253 про повсюдність місцевого самоврядування), який також створить умови для органів місцевого самоврядування для реалізації нових можливостей, які були відкриті шляхом бюджетної децентралізації для підтримки та збереження території між населеними пунктами.

Також очікуємо, що незабаром Уряд внесе до Ради законопроект щодо управління земельними ресурсами в межах об’єднаних територіальних громад, який дозволить підвищити якість управління територіями.

6. “Розморозити” реформи, що застигли в страху перед виборами

Реформу виборчого законодавства та відкриття ринку землі об’єднують політичні ризики для правлячих еліт, які ростуть із наближенням президентських та парламентських виборів 2019 року.

Політикам варто негайно відкинути особисті амбіції – та “розморозити” реформу законодавства про парламентські вибори, запровадивши відкриті партійні списки та прибравши корупційну мажоритарку.

Що ближче до виборів – то більший ризик не ухвалити нічого, або ж знову зробити косметичні зміни.

Раді також варто краще працювати для запуску земельної реформи, анонсованої урядом.

Незважаючи на відтермінування дедлайну Міжнародного валютного фонду щодо відкриття ринку землі, реформа залишатиметься однією із ключових для країни. А передовсім – для семи мільйонів землевласників, які опинилися у “земельному кріпацтві” без спроможності ефективно залучати інвестиції у сільськогосподарське виробництво та переробку.

7. Створити Службу фінрозслідувань та запровадити податок на виведений капітал

Осіння сесія також має великий потенціал для економічних зрушень.

Зокрема, Верховній Раді варто щільніше попрацювати з урядом для прийняття закону про податок на виведений капітал (також відомий, як податок на розподілений прибуток), який має замінити податок на прибуток підприємств.

Цей законопроект, мабуть, є найсерйознішою ініціативою української влади в економічному порядку денному з точки зору очікуваного економічного та антикорупційного впливу.

У разі запровадження, новий податок зменшить дефіцит бюджету, спричинений агресивним податковим плануванням, зменшить використання офшорних юрисдикцій для ухилення від податків та спростить адміністрування податків.

Ще одне важливе урядово-парламентське завдання – завершити розробку та прийняти законопроект про Службу фінансових розслідувань, яка замінить корумповану та репресивну “податкову міліцію”, котра перебуває поза законом із грудня 2016 року.

Важливе значення матиме сервісний характер нового органу, котрий замість постійних перевірок бізнесу займеться аналітикою та розслідуваннями у сфері фінансових зловживань. Ідея створення нової служби підтримується українським бізнесом та експертним співтовариством, а також Міжнародним валютним фондом.

8. Профінансувати суспільне радіо й телебачення

Одна з найбільш “живих” реформ 2017 року – перетворення державних телерадіоканалів на суспільне мовлення, яке мало б стати гідною альтернативою олігархічним каналам.

Цього року завершився шлях злиття державних телерадіокомпаній у Національну суспільну телерадікомпанію України та набула повноважень Наглядова рада компанії, яка змогла вистояти при спробах політичного тиску й обрати першого керівника суспільного мовлення. Нове керівництво мовника розпочало масштабні структурні перетворення та програмне оновлення.

Втім, грошей для реформованої інституції шкодують: попри законодавчі гарантії фінансування суспільного мовлення у 2017 році нестача коштів перевищує 323 мільйони гривень і складає чверть річного бюджету компанії.

Попри обіцянки уряду та низки народних депутатів, при розгляді змін до держбюджету влітку, коштів суспільному мовленню не додали.

Тож очікуємо на зміни до цьогорічного держбюджету восени, а також слідкуємо за повноцінним фінансуванням суспільного мовлення в законі про держбюджет на 2018 рік.

9. Продовжити рух назустріч Європі

1 вересня здійснилася багаторічна мрія українців: Угода про асоціацію з ЄС набула чинності в повному обсязі. Це колосальні можливості для розвитку різних сфер економіки, залучення інвестицій та підвищення якості життя.

Разом із тим, це нові зобов’язання із приведення українського законодавства до стандартів Євросоюзу.

У найближчому сезоні українська влада повинна забезпечити своєчасне та неухильне запровадження європейських норм у сферах енергоефективності, аудіовізуальних медіа-послуг, електронних довірчих послуг, стратегічної екологічної оцінки і не тільки.

*   *   *

Прийдешній політичний сезон, можливо, останній для ухвалення реформаторських рішень.

Парламент VIII скликання вже перетнув екватор своєї роботи, а отже набирають обертів передвиборчі тенденції. Окремі реформи – наприклад, земельна – вже відчувають на собі “вбивчий” подих майбутніх виборів.

З кожним кварталом нові й нові сфери державної політики ставатимуть полем для компромісу між реформаторськими починаннями та бажанням утримати й примножити владу.

Саме тому, допоки популізм передвиборчих перегонів, що набирає обертів в усіх політичних таборах, цілковито не поглинув владну верхівку – важливо встигнути зробити принаймні цю “осінь реформ” справжньою.

Вадим Міський для Української Правди

ВГОРУ