Судова реформа: Що мало відбутись і що відбулося – аналітика

Позначки:

30 вересня 2016 року набрали чинності закон «Про судоустрій та статус суддів» та зміни до Конституції у частині правосуддя. Це був офіційний старт судової реформи, на яку ще задовго до прийняття законодавчих змін був колосальний запит суспільства. За даними соціологічних досліджень, за останні кілька років рівень довіри до суду скотився з 16% у 2013 році до рекордних 10,6% на початку 2015-го. При цьому третина населення єдиним виходом із ситуації бачила звільнення усіх суддів та набір за конкурсом нових. Саме тому основними завданнями реформи стали очищення та оновлення судової системи, зокрема, з метою викорінення корупції та встановлення справедливого правосуддя в Україні.

Очищення судової системи від негідників, корупціонерів, суддів, які виносили неправосудні та несправедливі рішення, суддів Майдану та інших недоброчесних мало стати першим кроком реформи. Позбутися таких людей у системі передбачається шляхом проведення обов’язкового кваліфікаційного оцінювання усіх працюючих суддів. Непроходження оцінювання за новим законом – підстава для звільнення. Раніше таких суддів відправляли на «підвищення кваліфікації» у Національну школу суддів. Зараз служителі Феміди, які не склали успішно тестування на знання права чи показали незадовільні результати на психологічному оцінюванні, мають покинути систему. Іншою важливою підставою для звільнення є невідповідність статків задекларованим доходам.

Подібну процедуру кваліфікаційного оцінювання пройшли під час конкурсу кандидати на посади суддів новоствореного Верховного Суду. Втім практика, на жаль, показала, що неспроможність окремих кандидатів, зокрема суддів, пояснити власні статки не стала для них завадою перемогти на конкурсі.

В той же час ще до фактичного старту реформи, система самостійно очистилася на 20%. З червня до вересня 2016-го було звільнено 1661 суддю, 341 з них звільнили за порушення присяги. Це був важливий процес, оскільки нове законодавство, що вступило в силу, не передбачало такої причини звільнення. 30 вересня 2016 року, фактично в останній день роботи старої судової системи на своєму позачерговому засіданні Верховна Рада звільнила за цієї статтею кілька десятків суддів.

Втім левова частка тих, хто очистив судову систему – це судді, які самі пішли у відставку. Таких за півроку було 1242. Іще 50 звільнились за власним бажанням. Насправді це була вигідна оборудка. Адже ці судді не мусять звітувати перед суспільством або антикорупційними органами про свої статки, проходити кваліфікаційні оцінювання й перевірки, за результатами яких частина з них мала би бути звільнена без жодних грошових утримань.

Судді, які до старту реформи добровільно покинули суддівські крісла, до кінця життя будуть отримувати грошове утримання у розмірі щонайменше 80% від окладу. У 2016 році вони отримували в середньому 22 тисячі гривень на місяць. Таке самоочищення системи платникам податків обходиться у майже 328 мільйонів гривень на рік.

Набір нових суддів у систему через відкриті конкурси – один із основних шляхів її оновлення, а отже – повернення довіри. У першу чергу мала оновитися найвища судова інстанція. Верховний Суд створювався як нова інституція замість Верховного Суду України та трьох вищих судів (Вищого адміністративного суду, Вищого господарського суду, Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ).

За законом, у Верховному Суді може бути максимум 200 суддів й конкурс на перші 120 посад було оголошено у листопаді 2016 року одразу після старту реформи. Сформувати нову найвищу інстанцію мали до 1 квітня 2017 року – таку вимогу ставив закон, втім реально завершити усі конкурсні процедури та призначити суддів вдалося лише у листопаді 2017 року. З 15 грудня Верховний Суд почне працювати, а Верховний Суд України та вищі суди будуть ліквідовані.

ІСТОРІЯ КОНКУРСУ

Шанс стати суддями нового Верховного Суду отримали люди не з системи, а саме адвокати та науковці, що не мають досвіду роботи у судах. Кандидувати на посади служителів Феміди у найвищій судовій інституції можуть правники, які мають десять років досвіду роботи в адвокатурі, наукового або суддівського досвіду, мають вищу юридичну освіту, віком від 30 до 65 років та володіють державною мовою.

Участь у першому конкурсі у Верховний Суд взяли 653 кандидати з усієї країни. Більшість бажаючих сісти в крісла Верховного Суду були діючими суддями з судів різних інстанцій або колишніми суддями і лише менше третини кандидатів – адвокати та науковці, яких вперше в історії сучасної України допустили до конкурсу на такі посади. У результаті Президент призначив 113 правників, що мають різний досвід. Більшість із них склали діючі або колишні судді, втім до лав найвищої судової інстанції додалася й «нова кров» з наукових та адвокатських кіл. 23% (26 суддів) новосформованого Верховного Суду до цього працювали в університетах або займалися науковою діяльністю або адвокатською практикою.

Очікуване суспільством оновлення у новому Верховному Суді відбулося частково ще й тому, що до нього потрапила частина кандидатів, яким Громадська рада доброчесності (новий унікальний орган покликаний допомогти ВККС відібрати справді гідних кандидатів), дала негативний висновок. Попри зусилля громадськості до фінального списку переможців Вища кваліфікаційна комісія суддів включила 30 «заветованих» ГРД. 25 з них Вища рада правосуддя рекомендувала на призначення Президенту. При цьому ані ВККС, ані Вища рада правосуддя не опублікували вмотивованих рішень, у яких би детально пояснили причини неврахування висновків ГРД.

Відтак суддями нового Верховного Суду стали судді, які ухвалювали рішення, що порушували права людини та це було констатовано Європейським судом з прав людини, вказали недостовірні відомості у декларації доброчесності, забороняли мирні зібрання та акції протесту та у яких було зафіксовано невідповідність витрат та майна задекларованим доходам.

Виносити рішення у найвищій судовій інституції будуть, зокрема, Інна Берднік, яка у складі колегії винесла рішення, що було предметом розгляду у ЄСПЛ у справі «Бочан проти України 2» та визнане грубим свавіллям та відмовою у правосудді. Серед нових суддів Верховного Суду також Олександр ПрокопенкоМихайло Гриців та Тетяна Шевченко, які у складі колегії прийняли судове рішення з порушенням Конвенції прав людини та основоположних свобод, що призвело до програшу Україною справи у Європейському суді з прав людини (справа «Яременко проти України 2», у якій ключові докази були зібрані з порушенням процесуальних прав заявника).

Судді, що допомагали своїм колегам суддям Майдану уникати відповідальності. Зокрема, Михайло СмоковичВалентина Юрченко, які перебуваючи у колегії суддів, скасовували подання Вищої ради юстиції про звільнення суддів, які ухвалювали рішення проти активістів Революції Гідності. Їхня колега Алла Лесько, перебуваючи на посаді члена ВРЮ (тепер ВРП), не здійснювала дослідження фактів та доказів, які свідчать про ймовірний вплив на суддів.

У новому Верховному Суді вершитимуть правосуддя служителі Феміди, які у своїй практиці мали рішення про заборону мирних зібрань. Серед них Ірина Саприкіна, яка заборонила мирні зібрання через суперечливу реконструкцію Гостинного двору у Києві. Її колега Олександр Золотніков, який неодноразово підтримував рішення про заборону мирних зібрань, зокрема, керуючись Указом Президії Верховної Ради УРСР, а не Конституцією України. Більше того, він також приймав рішення, які стосувалися заборони мирних зібрань в Одесі під час Революції гідності.

Судді, що ухвалювали політичні рішення, також безперешкодно потрапили до лав новоствореного Верховного Суду. Вячеслав Наставний, який був у колегії суддів, яка розглядала у касаційній інстанції справу Юрія Луценка та підтвердила рішення про його ув’язнення. Справа набула міжнародного розголосу й була засуджена європейськими політиками. Також суддя підтвердив вирок Дмитру та Сергію Павличенкам до довічного ув’язнення і 13 років в’язниці відповідно. Згодом їх також визнали політичними в’язнями.

Потрапив до Верховного Суду також скандально відомий Богдан Львов, перебуваючи на посаді Голови ВГСУ, власними розпорядженнями сформував колегію суддів ВГСУ для розгляду господарської справи в обхід автоматизованої системи документообігу, за що прокуратурою міста Києва було відкрите кримінальне провадження, яке щоправда було у подальшому закрите, а рішення колегії, сформованої Львовим, було скасоване Верховним Судом України саме з підстав відсутності автоматичного розподілу зазначеної господарської справи. Також суддя Львов фігурує у резонансних публічних конфліктах, пов’язаних з його професійною діяльністю. Мова йде про справу члена Вищої ради правосуддя Павла Гречківського. За повідомленнями ЗМІ, останній нібито обіцяв за 500 тис. доларів вирішити питання про ухвалення «потрібного» рішення через голову ВГСУ Богдана Львова.

Негативний Висновок Громадської ради доброчесності та перелічені факти, зокрема, не стали на заваді Богдану Львову стати заступником Голови Верховного Суду та Головою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Таким чином суддя поєднуватиме одразу дві адміністративні посади у новому Верховному Суді. Головою ж Верховного Суду обрано Валентину Данішевську.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду очолив Михайло Смокович, якому висновок ГРД також не завадив зайняти таку важливу посаду. Його кандидатуру, яка була єдиною на виборах, запропонував його «недоброчесний» колега Олександр Золотніков. Сусідній Касаційний цивільний суд очолив суддя Борис Гулько, який Міністерством оборони був нагороджений вогнепальною зброєю «за бездоганну багаторічну працю». Четвертим судом у складі Верховного Суду, Касаційним кримінальним, керуватиме Станіслав Кравченко, який разом із своїм колегою Сергієм Слиньком у 2003 році змінили утримання під вартою Олексія Пукача на підписку про невиїзд, що дало вбивці Гонгадзе можливість утекти і переховуватися.

15 грудня новий Верховний Суд розпочне роботу та розпочне відлік своїх рішень. Верховний Суд складається із чотирьох касаційних судів та Великої Палати Верховного Суду, одним із основних завдань якої є забезпечення єдиної судової практики у державі. Велика Палата наділена повноваженнями приймати рішення про необхідність відступити від попередньої судової практики або вирішити правову проблему для забезпечення розвитку права та формування єдиної практики. Окрім того, у окремих випадках, визначених законом, Велика Палата буде діяти як суд апеляційної або касаційної інстанції.

У рамках касаційних судів у складі Верховного Суду будуть створені відповідні судові палати з розгляду окремих категорій справ з урахуванням спеціалізації суддів. Судді таких судових палат у складі колегій будуть у касації переглядати попередні рішення першої та апеляційної інстанцій та виноситимуть остаточні вердикти у справах.

Оновлення верхівки системи було першим кроком, після якого почалося оновлення суддівських лав на місцях. 3 квітня Вища кваліфікаційна комісія суддів оголосила добір на 600 вакантних посад суддів місцевих судів.

Згідно з новим законодавством, у конкурсі до місцевих судів, як і у Верховний Суд, можуть брати участь юристи з-поза системи. Для цього їм потрібно мати вік від 30 до 65 років, вищу юридичну освіту, щонайменше п’ять років стажу у сфері права та володіти українською мовою. Бажання оновити судову систему зараз виявили 5336 осіб – це та кількість людей, що подали документи у Вищу кваліфікаційну комісію суддів. З них 2260 – помічники суддів та 3076 адвокатів. Наступним етапом був відбірковий іспит на знання права та української мови, який успішно склали 700 кандидатів. Далі вони проходять психологічне тестування, спеціальну перевірку із залученням антикорупційних органів та найтриваліший етап процесу – спеціальну підготовку у Національній школі суддів.

Однак, на етапі навчання у Школі суддів рівність умов для юристів та помічників суддів закінчується. Закон передбачає особливі умови для помічників суддів, що дає їм мінімум 9 місяців фори перед юристами не з системи. Помічники суддів із досвідом роботи від трьох років стануть суддями у місцевих судах значно раніше, аніж їхні колеги-юристи, яким Національна школа суддів пропонує навчатися 12 місяців (232,5 академічних днів) проти 3-х місяців (70 днів) навчання суддівських помічників. При цьому на юристів чекає не лише значно триваліша теоретична підготовка, а й майже півроку стажування у різних судових інстанціях, прокуратурі та інших установах. Помічники суддів зможуть потрапити у суддівські крісла вже з літа 2018 року, а решта правників – з літа 2019 року.

ВІДСТОРОНЕННЯ ПРЯМИХ ПОЛІТИЧНИХ ВПЛИВІВ НА СИСТЕМУ

Однією з важливих новел реформи є відчуження політичних інститутів від впливу на суддів, їхні призначення, кар’єрні питання, звільнення тощо. З цією метою повноваження призначення, звільнення та притягнення до відповідальності суддів були відібрані у Верховної Ради та передані до реформованого органу – Вищої ради правосуддя (колишня Вища рада юстиції). Передача таких серйозних повноважень ВРП передбачала створення авторитетного колегіального органу суддівського самоврядування, який буде оперативно та експертно вирішувати ці питання.

Відсторонення Верховної Ради від питань суддівської кар’єри важливе для реалізації процесу очищення корпусу від суддів-негідників шляхом їхнього оперативного відсторонення та затримання у разі здійснення злочину. Яскравий приклад – суддя Чаус, якого ще влітку 2016 року спіймали на хабарництві і який зміг втекти з країни, поки парламентарі були на канікулах і не могли зібратися у сесійній залі для прийняття рішення про його затримання. Адже до реформи затримати суддю, який скоїв злочин, можна було лише з дозволу Верховної Ради. Вища рада правосуддя, окрім іншого отримала повноваження вносити Президенту подання про призначення суддів на посади, ухвалювати рішення про звільнення суддів, притягати суддів до дисциплінарної відповідальності.

Вища рада правосуддя, якій віддали такі серйозні повноваження, має складатися з 21 члена, 10 з яких обираються з’їздом суддів з числа суддів або суддів у відставці, двох призначає Президент, двох обирає Верховна Рада, двох делегує адвокатська спільнота, двох – прокурорська на всеукраїнській конференції та ще двоє висуваються з’їздом представників юридичних вишів. Двадцять першою особою у ВРП є Голова Верховного Суду, який входить у склад Ради за посадою.

Стати членом Вищої ради правосуддя може громадянин України віком від 35 років, який має вищу освіту та стаж професійної діяльності не менше 15 років. Умовою також є політична нейтральність такої людини. Тобто кандидат не повинен бути членом партії, обіймати якісь партійні посади або виборні посади в органах державної влади, не має займатися фінансуванням політичної діяльності.

Втім у результаті реформи у Вищій раді правосуддя змінилась лише табличка із назвою, а в її складі залишились старі кадри, окремі з яких мають сумнівну репутацію та фігурують у корупційних скандалах. Так, член ВРП Павло Гречківський був викритий СБУ та ГПУ на вимаганні хабара у 500 тисяч доларів за вплив на ухвалення «потрібного» рішення Головою Вищого господарського суду Богданом Львовим. Останній, попри задіяність у цьому скандалі та інші порушення, зафіксовані у негативному висновку Громадської ради доброчесності, став суддею Верховного Суду та поєднуватиме у ньому одразу дві адміністративні посади – заступника Голови суду та Голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Відповідальність за добори та конкурси на суддівські посади, а також кваліфікаційне оцінювання суддів покладені на Вищу кваліфікаційну комісію суддів, що складається із 16 членів. Усі вони повинні бути громадянами України з вищою юридичною освітою та стажем професійної діяльності не менше 15 років. Склад ВККС формується з восьми делегатів від суддівської спільноти, двох представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, двох делегатів від адвокатської спільноти, двох делегує Омбудсман та двох – Голова Державної судової адміністрації України.

Таким чином два ключові органи суддівського самоврядування, які вирішують головні питання, складаються переважно із суддів, обраних суддями та все ж мають представництво від політичних інститутів – Президента та Верховної Ради. У меншості в цих органах залишаються представники наукової та адвокатської спільнот та, по суті, відсутнє представництво громадянського суспільства.

Реформа передбачила у цій системі ще один важливий орган – Громадську раду доброчесності. Вперше в історії залучення громадськості до державних інституцій в Україні на Громадську раду доброчесності покладені не лише дорадчі функції, натомість Рада отримала право накладати умовне «вето» на недоброчесних суддів в рамках кваліфікаційного оцінювання та кандидатів на посади суддів, як це було під час конкурсу у Верховний Суд. Рада перевіряє та аналізує інформацію про служителів Феміди або кандидатів та надає ВККС висновки про невідповідність суддів критеріям доброчесності та професійної етики. Комісія може не погодитися з таким негативним висновком, лише зібравши 11 з 16 можливих голосів. Таким чином рішення Громадської ради доброчесності мали би давати можливість блокувати успішне проходження кваліфікаційного оцінювання недоброчесними суддями, зокрема тими, чиї статки не відповідають задекларованим доходам, які виносили сумнівні рішення, судили активістів Євромайдану, задіяні у корупційних скандалах тощо. Втім результати конкурсу у Верховний суд показали, що «вето» ГРД є умовним. Воно з легкістю долалось Вищою кваліфікаційною комісією суддів, зокрема, завдяки відсутності потреби кожному члену Комісії персонально та публічно відповідати за таке рішення, адже голосування під час пленарних засідань було таємним та за закритими дверима.

У ході конкурсу до Верховного Суду Громадська рада доброчесності надала Вищій кваліфікаційній комісії 134 негативних висновки щодо 381 кандидата, які дійшли до етапу співбесід у рамках відбору. Втім лише 25 з них залишили конкурс за результатами співбесід. Після пленарних засідань ВККС на конкурсі залишилося 76 кандидатів із негативними висновками Громадської ради доброчесності, спроможність яких здійснювати правосуддя фактично визнала Комісія. При цьому, відповідно до Положення про кваліфікаційне оцінювання, ВККС має припинити участь у конкурсі кандидата за наявності хоча б одного випадку недоброчесної поведінки. Такі беззаперечні випадки містяться у висновках Громадської ради доброчесності та мають стати підставами для уникнення призначення таких кандидатів суддями Верховного Суду.

Як наслідок, до фінального рейтингу переможців конкурсу, що складався зі 120 чоловік, потрапило 30 недоброчесних кандидатів. Після цього Вища рада правосуддя 25 із них рекомендувала призначити Президенту. У свою чергу Президент, за реформою, отримав церемоніальні функції і вже не має влаштовувати відбір на своєму рівні. Таким чином новий Верховний Суд попри реформу, формальне відсторонення політичних впливів та вимоги громадськості, був сформований на 20% із недоброчесних суддів. У листопаді 2017 року Президент підписав Указ про призначення на посади 113 суддів Верховного Суду, 25 із яких отримали негативний висновок Громадської ради доброчесності.

НОВА СТРУКТУРА СУДОУСТРОЮ

Судова реформа, окрім решти, передбачає запровадження нової структури судових інституцій. Перша зміна почалась із ліквідації Верховного Суду України та трьох вищих судів й утворення єдиної найвищої інституції – Верховного Суду. Глобально у системі судоустрою має відбутися укрупнення структур та звуження від 4-ланкової до 3-ланкової системи. Відтак вертикаль буде виглядати наступним чином: Верховний Суд – Апеляційні суди – Окружні загальні/адміністративні/господарські суди. Разом з тим мають бути створені Вищий антикорупційний суд та Вищий суд з питань інтелектуальної власності. Останній законодавчо вже закріпили і ВККС оголосила добір на посади суддів. Щодо створення Вищого антикорупційного суду, попри вимоги ЄС та США, у владі компромісу не досягли й закон досі не прийнято.

Утворення цього суду важливе у першу чергу для забезпечення розгляду справ НАБУ та покарання корупціонерів. Кругова порука, що досі поширена в українських судах, не дає шансів на справедливе покарання ані суддів-корупціонерів, ані чиновників. Саме тому нова, створена за участі іноземних експертів інституція дає єдиний шанс на реальне покарання за корупцію та повернення вкрадених коштів державі.

СУДДІВСЬКІ ПРИВІЛЕЇ

Автори судової реформи переглянули підходи до привілеювання її служителів. У результаті реформи посада судді повинна бути високооплачуваною та престижною, але не передбачати повної недоторканності, як це було раніше. Замість невеликої зарплати з перспективою хабарів та захисту від покарання судді тепер отримуватимуть конкурентну, на рівні європейських країн оплату.

З 2017 року почали серйозно підвищуватися оклади суддів місцевого та апеляційного судів і їх будуть підвищувати ще тричі до 2020 року. У результаті для судді місцевого суду він становитиме 30 прожиткових мінімумів, для апеляційного суду та вищих спеціалізованих судів (Антикорупційного та з питань інтелектуальної власності) – 50. Оклад суддів новоствореного Верховного Суду становить 75 прожиткових мінімумів. Розмір суддівської винагороди й надалі будуть автоматично осучаснювати щороку 1 січня разом з індексацією прожиткового мінімуму. У результаті реформи, з урахуванням прогнозованого підвищення прожиткового мінімуму (2073 гривень з 1 січня 2020 року) за три роки, суддівська винагорода становитиме:

  • для місцевих судів – 62-171 тис грн;
  • для апеляційних судів – 104-285 тис грн;
  • для Верховного Суду – 155-428 тис грн.

Збільшену заробітну плату почнуть отримувати судді, які успішно пройдуть кваліфікаційне оцінювання у ВККС, яке стартувало вже цієї осені. Достойна оплата суддівської праці в ідеалі має вирішити дві задачі: зменшення потреби брати хабарі та заохочення до роботи у системі судоустрою авторитетних та досвідчених правників.

Разом із збільшенням оплати до суддів відтепер застосовується інший підхід у питанні недоторканності та запроваджується механізм притягнення до відповідальності за злочини, зокрема корупційні. Закон передбачає право правоохоронних органів затримати суддю, упійманого на скоєнні злочину, наприклад, на отриманні хабаря. Дозволу Верховної Ради, як це було раніше, не потрібно. Натомість Вища рада правосуддя перебрала на себе повноваження давати дозвіл на подальший арешт або тримання під вартою судді-злочинця.

З початку дії реформи та нових правил реального прогресу в покаранні, зокрема, суддів-корупціонерів не відбулося. Не дореформована Вища рада правосуддя виявилась не в стані приймати радикальні рішення, зокрема, досі не відсторонила від посади свого ж члена Павла Гречківського, щодо якого розглядається кримінальна справа. Кругова порука у судах забезпечує безкарність для колег. На кінець літа 2017 року в судах перебувало 12 кримінальних проваджень, які стосуються фактів отримання хабарів суддями. Обвинувальні акти у цих справах вручені 9 суддям, але розгляд у судах триває вже в середньому більше року, а покарали лише одного посередника. Це ще один аргумент на користь утворення незалежного Вищого антикорупційного суду.

 

ВГОРУ