Роман Маселко: Брехня як доказ доброчесності судді

Позначки:

Роман Маселко для Української Правди

Судді успішно проходять оцінювання завдяки тому, що ВККС дозволяє себе обманювати. 

130 500 000 грн. – саме стільки передбачено у державному бюджеті видатків на утримання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у 2018 році.

Кожен член ВККС щомісяця отримує майже 250 000 грн. зарплати. Допомагає членам ВККС понад 200 працівників, а повноваження на збір інформації про суддів у Комісії навіть більші ніж у НАБУ.

Тобто у Комісії є усі можливості якісно провести перевірку кожного судді, а у нас є усі підстави вимагати щоб ця перевірка була максимально глибокою.

З 23 березня Комісія встигла провести співбесіди з понад 920 суддів в рамках кваліфікаційного оцінювання. Голова комісії Сергій Козьяков постійно наголошує, що часу, відведеного для перевірки кожного судді достатньо для об’єктивного висновку про його компетентність та доброчесність.

Натомість Громадська рада доброчесності заявила, що таке оцінювання є лише окозамилюванням, оскільки така процедура унеможливлює адекватну перевірку судді, та має на меті залишити на посадах побільше недоброчесних суддів.

Хто правий у своїх висновках показує результат оцінювання перших 999 суддів.

Як і прогнозувалось Громадською радою доброчесності оцінювання легко проходять судді щодо яких є конкретні факти їх недоброчесності. За результатами співбесід лише 20 суддів не підтвердили здатність здійснювати правосуддя. Більш детально про результати оцінювання тут

Але найбільше вражає, як високооплачувані члени Комісії реагують та перевіряють на факти недоброчесності суддів.

Виявляється для того, щоб спростувати висновок Громадської ради доброчесності та отримати від ВККС право довічно вершити правосуддя судді достатньо просто… збрехати.

Саме це відбулось з суддею Майдану з Дніпровського суду – Наталією Марфіною. У негативному висновку Громадської ради, окрім її причетності до справ Майдану, йшлося про ознаки фіктивності її розлучення.

Нагадую, чоловіка Марфіної, який працював у СБУ було затримано та засуджено за отримання хабаря у розмірі 180 000 дол. США.

Затримано його 12 серпня 2011 року, а вже 29 серпня 2011 року Солом’янський суд виніс рішення про розлучення подружжя. Подальша поведінка колишнього подружжя (спільні поїздки, народження дитини та відновлення шлюбу) дозволили ГРД засумніватись у справжності розлучення, а швидкість прийняття рішення суду свідчило про ймовірний “договорняк”. Сумніви підкріпились ще й вироком суду по чоловіку Марфіної. За хабар у розмірі 180 000 дол. він отримав покарання у вигляді штрафу у розмірі… 17 000 грн.

Незважаючи на ці факти та негативний висновок ГРД, Марфіна успішно пройшла оцінювання. Рішення про її доброчесність приймала колегія ВККС у складі – М.Макарчука, А.Василенка, С.Прилипка та Т.Весельської.

Але оскільки Марфіна суддя, повноваження якої припинились, то для продовження суддівської кар’єри вона має отримати ще рекомендацію від усієї ВККС. Таке засідання відбулось 07 травня. У зв’язку із публічним резонансом навколо судді, Комісія взяла паузу для додаткової перевірки інформації щодо неї.

11 травня Марфіна прийшла на засідання і члени Комісії запитали у неї – “Коли ви подали заяву про розлучення – до затримання чоловіка чи після”. “Звісно, що до затримання”, – відповіла суддя

Очевидно це і була УСЯ перевірка, яку хотіли провести члени ВККС. Після короткого обговорення, Комісія вирішила рекомендувати Марфіну на призначення суддею довічно.

У рішенні Комісії так і написали – “матеріали суддівського досьє та співбесіди з суддею підтверджують, що процес розлучення почався до затримання чоловіка судді”.

Цікаво, що у досьє жодних даних, які підтверджують цей факт немаєТобто ВККС просто повірила судді на слово, без будь-якої перевірки. Хоча таку перевірку можна було елементарно зробити.

Це мені нагадує відомий анекдот:

Натомість я перевірив слова судді, і вони виявились… банальною брехнею.

Відповідно до відповіді Солом’янського суду позовна заява про розірвання шлюбу, надійшла до суду 19.08.11, тобто через 7 днів після затримання чоловіка судді. 

Вражає і швидкість розгляду справи – вже через 10 днів з моменту отримання позову суд виносить бажане рішення про розлучення. Це ще більше доводить сумнівність усієї процедури розлучення. До речі, рішення виносила суддя Алла Демидовська, щодо якої зараз розглядається справа про хабар, а її звільнено за порушення присяги. Чи можна було з цією суддею домовитись за потрібне рішення? Питання риторичне.

У рішенні ВККС також наголошується, що чоловік був засуджений за статтею, яка не передбачає конфіскації майна. Мовляв цей факт позбавляв необхідності фіктивно розлучатись. При цьому Комісія замовчує, що справа була порушена за статтею, яка передбачала від 8 до 12 років позбавлення волі та конфіскацію майна. Чоловік судді навіть майже рік знаходився під вартою. Лише потім кваліфікація злочину змінилась і Марфін отримав більш ніж м’яке покарання. Чому так трапилось – питання окремого дослідження. Цікаво, що рішення виносив відомий суддя О.Лінник. Він є суддею Майдану та відомий тим, що виніс знущально м’який вирок тітушководу Крисіну, а сам є фігурантом справи НАБУ про приховування майна від декларування. Тому на момент затримання і протягом ще, мінімум року після цього, Марфіну цілком реально загрожувала конфіскація.

До речі, чоловіка судді затримали, коли він відпочивав у Моршині. У цей же ж час Марфіна також перебувала у відпустці. Дуже ймовірно, що при затриманні подружжя відпочивало разом.

Хтось може запитати – “А що ж тут такого, ну розлучилась, при чому тут оцінювання?”. Справа у тому, що це судове рішення про розлучення є класичним прикладом спроб ухилення від відповідальності та використання службового становища для отримання потрібних рішень. Очевидно, що судді, яких обгрунтовано підозрюють у таких діях не можуть вважатися доброчесними.

Як би там не було, але Марфіна на співбесіді прямо сказала неправду, а члени ВККС нічого не зробили для перевірки її слів. Як наслідок – суддя Майдану, у доброчесності якої є обґрунтовані сумніви і яка прямо бреше на співбесіді отримала рекомендацію на безстрокове здійснення правосуддя.

Найбільше обурює у цьому саме дії/бездіяльність ВККС. Виходить високооплачувану Комісію дуже легко обманути або ж вона свідомо дозволяє себе обманювати. 

Я не сумніваюсь у компетентності членів ВККС. Та й інспектори ВККС при бажанні можуть знайти усю необхідну інформацію. Тому для себе я роблю висновок, що Комісія просто дозволяє себе обманювати. Чому? Бо мети очищення судів від недоброчесних немає. Є мета імітації цієї перевірки з чим Комісія чудово справляється.

До речі, ця імітація поширюється не лише на оцінювання і це не одиничні факти. Голова Комісії Сергій Козьяков дуже хвалився, що ВККС внесла подання про звільнення суддів, які залишились у ДНР та ЛНР. Виявляється навіть тут Комісія лише “зімітувала”. 15 травня Вища рада правосуддя відмовилась звільнити 12 суддів з ЛНР, бо… Комісія не спромоглась зібрати належні докази порушень цих суддів.

І за таку імітацію та звичайну халатність ми платимо шаленні суми з державного бюджету.

Але найгіршим є не втрата коштів, а те, що завдяки Сергію Козьякову енд. ко нас знову дурять і ми в черговий раз втрачаємо шанс отримати справжнє правосуддя.

Роман Маселко для Української Правди

ВГОРУ