m

Пропозиції експертів реформ щодо Плану дій для подолання урядово-парламентської кризи

Преамбула

Ми, експерти Реанімаційного Пакету Реформ та наші колеги зі стратегічних дорадчих груп, які разом з представниками влади та міжнародними партнерами беремо постійну  участь у розробці, сприянні та контролю якості впровадження ключових системних реформ, у черговий раз відзначаємо непослідовність та непрозорість дій провідних політиків та керівників країни, спрямованих на подолання урядово-парламентської кризи. З неофіційних джерел лунають різні прізвища кандидатур на посади в уряді та пропозиції різних підходів до формування Кабінету міністрів України. Однак жодна з пропозицій наразі не виноситься лідерами держави в публічний простір. Обрана тактика кулуарного пошуку шляхів розв’язання кризи, що продовжує практику закритості прийняття державних рішень, свідчить, що влада так і не навчилася розмовляти з суспільством відкрито.

Ми знову наголошуємо, що сценарій дострокових виборів  як найбільш типовий спосіб розв’язання кризи влади в демократичних країнах, що має наслідком перезавантаження парламенту та уряду, в сьогоднішніх українських умовах містить великі ризики. Головні з них: закриті партійні списки, які формуються партійними вождями та олігархічними «спонсорами» у непрозорому режимі; високий ризик купівлі голосів у мажоритарній складовій, що зріс внаслідок падіння доходів населення. Вказані обставини здатні вплинути на чесність результату виборів та запобігти реальному оновленню політичних інститутів через вибори.

Є й інші загрози, які несуть у собі дострокові вибори. Це багатомісячна стагнація у проведенні реформ чинним урядом, якому відмовлено у довірі. Як наслідок – брак підтримки з боку міжнародних фінансових інституцій, ризик дефолту, висока інфляція. Це також ризик зниження дипломатичної підтримки з боку міжнародних партнерів, зокрема, втрата аргументів для продовження санкцій проти агресора. Внаслідок затягування у вирішенні кризи елементи такого ставлення до України вже відчуваються у спілкуванні з нашими західними партнерами

Саме тому ми залишаємося рішучими прибічниками сценарію, який передбачає політичний консенсус гілок влади, вирішальних для подолання кризи — Президента і провідних політичних сил у Верховній Раді. Такий консенсус необхідно досягнути заради формування непартійного, професійного уряду з чітким технічним завданням, виконання якого буде мірилом як його власної ефективності, так і політичних сил, які його сформують.

Острахи політичних сил щодо можливої втрати ними довіри виборця внаслідок призначення непартійного уряду ми вважаємо перебільшеними. У партій залишаються важелі отримання дійсної довіри громадян, перш за все, через відмову від тіньової політики та політичної корупції завдяки запрошенню позапартійного прем’єра та призначенню на конкурентних засадах (через пропонування одного чи кількох кандидатів на посади міністрів) технічного уряду, напрацювання разом з урядом Плану першочергових кроків динамічних реформ. Ніхто не відбирає у парламентських сил їх головної функції – парламентського контролю діяльності призначеного уряду та ефективності впровадження реформ. Призначення неполітичного уряду не перешкоджає постійному відпрацюванню, разом з урядовцями та громадськістю, необхідних складових державної політики реформ.

Відкритий діалог з виборцями означатиме відкритість та підзвітність парламентських політичних партій. Ми рекомендуємо застосовувати ширший спектр відкритого діалогу – від регулярного залучення громадянського суспільства до процесів вироблення державних політик, до демонстрації чесності та відкритості партійних доходів та витрат, доведеній відповідності декларацій політиків про доходи реальному стилю їхнього життя.

Такий підхід здатний суттєво підняти суспільний авторитет будь-якої парламентської партії, і, відповідно, збільшити шанси успіху на наступних виборах.

Обрання сценарію виходу з кризи є, безумовно, відповідальністю політиків, яким суспільство делегувало право представляти його інтереси. Втім, ми як представники громадськості, яка долучена до підготовки та впровадженню реформ, відчуваємо та несемо значну частину відповідальності за успіх змін, незважаючи на спротив старої системи. Тому ми заявляємо про нашу готовність продовжувати співпрацю з урядом, парламентом та президентом щодо активізації реформ. Як перший крок такої співпраці ми пропонуємо загальне бачення тих пріоритетів, які, безумовно, мають бути більш детально відображені у Плані дій нового уряду.

Це перш за все:

Ці пріоритетні, а також інші важливі напрямки подолання кризи зазначені у попередніх заявах експертів реформ (від 26 лютого та 14 лютого 2016 р.). Ми деталізуємо їх у запропонованому тут Плані дій для Верховної Ради та перспективного, нового, уряду України.

Ми готові дискутувати положення цього запропонованого Плану, допомагати новим урядовцям та політичним силам у детальному опрацюванні такого Плану дій нового уряду та, після його схвалення, максимально сприяти його втіленню.

Призначення нового Уряду та узгодження Плану дій парламентом, готовність всіх політичних гравців нести за нього спільну відповідальність і формувати під нього команду виконавців (уряду) стане символом здатності політиків вийти за межі особистого чи вузько-партійного інтересу заради головного – збереження єдності України та активізації реформаторських кроків.

При обранні проактивного сценарію, тобто формуванні непартійного уряду, готовності парламентської більшості підтримувати дії цього уряду, спрямовані на втілення положень узгодженого Плану дій та його імплементації, ми не лише беремо на себе відповідальність щодо популяризації таких кроків у суспільстві та на міжнародній арені, а й готові брати відповідальність за ті сфери реформування, де потрібна участь професійних, партійно-нейтральних експертів.

Спільна робота над продовженням та активізацією реформ – є основою публічної стратегії, яка здатна вивести нас з урядово-парламентської кризи, дозволить подолати кризу довіри до влади, а відтак зробити зміни на краще, заявлені Майданом, незворотними і відчутними кожному українцеві.

Реформа публічної адміністрації

Перші кроки повинні бути вжиті ще на етапі формування нового складу Кабінету Міністрів. Зокрема: на міністерські посади повинні бути призначені особи, готові одразу приступити до впровадження реформ у секторах своєї відповідальності; в Уряді мають бути запроваджені посади віце-прем’єр-міністрів з адміністративної реформи та європейської інтеграції; мають бути ліквідовані посади Міністра Кабміну та Мінінформполітики.

При формуванні Уряду розмежування державної влади та бізнесу має бути забезпечено беззастережно. Кандидати на урядові посади повинні представити своє бачення реформ парламентським фракціям та громадському експертному середовищу, отримати мандат довіри від нового керівника Уряду. Крім того, ще до формування нового Кабміну необхідно ухвалити зміни до законів «Про Кабінет Міністрів України» та «Про центральні органи виконавчої влади» (на основі законопроекту 2354а).

Серед пріоритетних завдань нового Уряду та парламентської коаліції, що його підтримає, має бути впровадження нового Закону «Про державну службу»: формування Комісії з питань вищого корпусу державної служби, призначення державних секретарів міністерств та Кабміну, визначення джерел, етапів та механізмів для реального підвищення посадових окладів державних службовців вже з ІІІ кварталу 2016 року.

Новим Урядом для кожного міністерства має бути визначено місію, і відповідно до неї сформовано ключові структурні підрозділи (нові департаменти), відповідальні за найважливіші реформи (напрями державної політики). Нові департаменти міністерств повинні поступово заміщувати існуючі, та перебирати ключові функції. Конкурс на посади державної служби у нові департаменти має бути відкритим, в тому числі для чинних державних службовців.

Реформа виборчого законодавства

Реформування виборчого законодавства залишається актуальним питанням політичного порядку денного. З метою прискорення впровадження інклюзивної реформи виборчих систем, Голова Верховної Ради може створити при Парламенті офіційну робочу групу, до складу якої входили б представники органів влади, громадянського суспільства, національні та міжнародні експерти у сфері виборчого права, представники політичних партій та інших зацікавлених сторін. До основних завдань цієї робочої групи слід віднести опрацювання ключових рис виборчих систем та підготовку змін до виборчого законодавства. Забезпечення принципу збалансованого представництва статей має бути обов’язковою складовою всіх дискусій щодо напрямів реформування виборчих систем.

У короткостроковій перспективі необхідне якнайшвидше прийняття нового Закону «Про вибори народних депутатів України», аби наступні парламентські перегони відбулися за новими правилами. Пропорційна виборча система з відкритими списками у багатомандатних виборчих округах є найбільш прийнятним способом формування складу законодавчого органу України та зміцнення демократії в державі. Вважаємо, що відповідний проект закону, зареєстрований в Парламенті цілком готовий для розгляду в першому читанні. Перед голосуванням законопроект необхідно скерувати на експертизу Венеційської комісії.

В середньостроковій перспективі необхідно відновити діяльність з підготовки та прийняття єдиного Виборчого кодексу. Вважаємо, що проект Виборчого кодексу, який в цілому отримав схвальні відгуки Венеційської комісії може бути взятий за основу (особливо його процедурна частина).

Антикорупційна реформа

Антикорупційні заходи залишаються ключовими для впровадження реформ і модернізації країни. Важливо реалізувати повною мірою антикорупційні закони, ухвалені після Революції Гідності. Насамперед, забезпечити повноцінне функціонування й фінансування нових антикорупційних органів (Національне антикорупційне бюро, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, Національне агентство з питань запобігання корупції, Державне бюро розслідувань, Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів), розпочати в 2016 році роботу системи електронного декларування статків службовців без звуження обсягу такого декларування і впровадити на практиці моніторинг способу життя публічних службовців та перевірку їх на доброчесність.

Також, важливо розпочати державне фінансування політичних партій – після подання і оприлюднення ними фінансових звітів. Слід реалізувати новий закон про публічні закупівлі та поширити на всі публічні органи й підприємства механізми прозорих та конкурентних електронних закупівель. Парламентові слід також посилити доброчесність депутатів, розширити автономію антикорупційних органів та запровадити особливий судовий механізм для справ високопосадової корупції.

Реформи у сфері правосуддя

Зміни до Конституції щодо правосуддя обов’язково повинні супроводжуватися усіма необхідними для реформи сектору юстиції імплементаційними законами. Потрібно створити умови для оновлення суддівського корпусу, зокрема через конкурсні механізми, оцінювання суддів, покладення на суддю обов’язку довести законність походження майна: громадськість отримає ефективні механізми контролю за доброчесністю суддів (громадська рада доброчесності), а доброчесний суддя отримає реальні гарантії незалежності – політичні органи будуть повністю усунуті від вирішення питань кар’єри судді. Заробітна плата судді, який витримає встановлені законом випробування, має бути високою.

Потрібно спростити судову систему, утворивши новий Верховний Суд і регіональні (апеляційні) суди: Верховний Суд як єдина касаційна інстанція переглядатиме судові рішення у найважливіших випадках, а швидкість остаточного вирішення справи збільшиться, оскільки не буде теперішньої подвійної касації.

Не менш важливим є створити окремий антикорупційний суд, до розгляду справ у якому залучатимуться міжнародні судді. Також, слід створити законодавчі умови для електронного правосуддя комунікації між судом і сторонами за допомогою електронних технологій. Будь-який суд має приймати звернення про розгляд справи незалежно від дотримання правил юрисдикції чи підсудності й самостійно передавати звернення до належного суду (принцип єдиного вікна).

Слід запровадити конкурси на посади Генерального прокурора і суддів Конституційного Суду: внаслідок відкидання критерію лояльності Генеральний прокурор і судді Конституційного Суду не будуть політично залежними. У напрямку реформування адвокатури потрібно забезпечити конкурсний доступ до правничої професії й вільний вибір адвокатом адвокатської асоціації.

Реформа органів правопорядку

Першочерговими завданнями реформи є створення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів і проведення відкритого конкурсу на посади до регіональних прокуратур і Генеральної прокуратури України, реформування кримінальної поліції за зразком патрульної поліції, забезпечення початку роботи Державного бюро розслідувань не пізніше 01 січня 2017 року.

Не менш важливим є залишити у Служби безпеки України виключно контррозвідувальні повноваження та позбавити її функції досудового розслідування. Також, слід привести закони «Про Національну поліцію» та «Про прокуратуру» у відповідність до висновків Генерального директорату з прав людини Ради Європи й прийняти закон про створення муніципальної варти в громадах.

Децентралізація та регіональний розвиток

Протягом останнього року в Україні створено умови для проведення реальної децентралізації та проведено бюджетну децентралізацію, відбулось значне збільшення надходжень до місцевих бюджетів. Для посилення координації зусиль виконавчої влади у проведенні децентралізації слід створити спеціальний орган, а в кожному міністерстві визначити заступника міністра та директора департаменту, які відповідатимуть за погодження міністерством проектів актів у сфері реформи.

Урядові важливо затвердити постанову про порядок використання коштів державної субвенції на підтримку інфраструктури об‘єднаних громад (1 млрд грн.): зволікання із цим рішенням несе загрозу неосвоєння коштів в об’єднаних громадах і дискредитації самого механізму державної підтримки. Слід змінити порядок використання коштів Державного фонду регіонального розвитку (ДФРР), а саме, не використані впродовж бюджетного року кошти в регіонах мають переходити до ДФРР наступного року і розподілятися між усіма регіонами, відповідно до Бюджетного кодексу. Також, слід запровадити процедури для конкурсного відбору проектів регіонального розвитку запровадивши бальну оцінку проектів за окремими показниками.

Не менш важливим кроком є ухвалення концепції підвищення кваліфікації кадрів для органів місцевого самоврядування та впровадити швидкі курси для окремих категорій працівників. Насамкінець, Уряду слід розробити та внести до ВРУ, а депутатам – ухвалити закон «Про засади адміністративно-територіального устрою України» й завершити упорядкування адміністративно-територіального устрою України впродовж 2016 року.

Економічні реформи

Метою економічної політики зараз є відновлення швидкого та сталого економічного зростання через кращі умови для інвестицій, більшу роль приватного сектору в економіці та запобігання корупції в державному секторі.

У сфері приватизації та управління державною власністю до кінця року потрібно провести не менше трьох успішних великих конкурсів з продажу великих об’єктів стратегічним міжнародним інвесторам, радикально скоротити список підприємств, які не підлягають приватизації, а Фонд держмайна перетворити на орган з управління державними активами, який проведе їх інвентаризацію.

До червня має бути завершене прийняття законів для побудови цілісної та ефективної податкової системи, яка забезпечить рівні правила гри для підприємств, зменшить витрати платників на дотримання податкового законодавства, усуне можливості для корупції та зловживань з боку працівників податкових органів: сама по собі, реформа повинна бути фіскально нейтральною, зниження податків повинно відбуватися відповідно до зниження частки державних видатків у ВВП.

Для поліпшення умов для розвитку бізнесу слід до кінця 2016 року реалізувати програму з підвищення рейтингу України в Doing Business, запустити “регуляторну гільйотину” та реформувати органи контролю і нагляду, спростити валютне регулювання та скасувати обмеження на валютні розрахунки за торговельними операціями, а також налагодити проактивну торговельну політику підтримки виходу українських компаній на зовнішні ринки.

Крім того, Уряд має проводити послідовну політику зниження ролі держави у перерозподілі доходів, здійснивши комплексний перегляд державних витрат та продовжуючи реформу державних закупівель, верифікації одержувачів пенсій і соцвиплат та перевірки майнового стану одержувачів соцвиплат. Протягом року слід розпочати пенсійну реформу, яка включатиме запровадження накопичувального компоненту пенсійної системи.

Для поліпшення інвестиційного клімату слід невідкладно створити офіс великих платників у Державній фіскальній службі, протягом року запровадити гарантоване й повне відшкодування ПДВ експортерам в автоматичному режимі, зняти заборону на продаж землі сільськогосподарського призначення з 2017 року та скасувати обмеження на виплату дивідендів за кордон.

Насамкінець, Урядові слід суттєво збільшити залучення та використання ресурсів міжнародних фінансових організацій, доступних для інвестиційних проектів в Україні: лише за інвестиційними проектами Світового банку обсяг невикористаного фінансування становить близько 2 млрд. доларів США, що майже дорівнює всім державним капітальним видаткам за 2015 рік.

Медіа-реформа

Ключовими завданням медіа-реформи є імплементація ухвалених у 2015 році законів про суспільне телебачення, реформування державної та комунальної преси, а також забезпечення безпечної діяльності журналістів. Станом на початок 2016 року процес створення суспільного мовлення фактично заблокований через саботаж з боку ДП «Укртелефільм». Невжиття заходів профільними міністерствами щодо проведення державних перевірок, порушення встановлених урядом строків, відсутність контролю над державним підприємством вимагає невідкладного реагування як з боку профільних міністерств, так і швидкого вирішення на законодавчому рівні. До утворення ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» важливо підвищити рівень фінансування до визначеного Законом «Про суспільне телебачення і радіомовлення», для забезпечення мети його діяльності.

Ефективну реалізацію реформи державної та комунальної преси має забезпечити ухвалення зведеного переліку об’єктів реформування та переліку ЗМІ, що проходять реформу на першому етапі. Протягом 2016 року важливо вивчити всі особливості, що виникають в процесі роздержавлення, і ухвалити пакет змін до закону вже у другій половині року.

Не менш важливим є оновити законодавство про телебачення і радіомовлення вже у 2016 році для того, щоб гармонізувати його із директивами ЄС у сфері аудіовізуальних медіа послуг, запровадити прозорі правила ліцензування та притягнення ЗМІ до відповідальності за порушення, підвищити ефективність регуляторного органу, передбачити порядок переходу на цифрове мовлення.

Водночас, органи правопорядку мають ретельно відслідковувати напади на журналістів, у зв’язку з їх професійною діяльністю. При цьому ключовим чинником для надання правової оцінки має бути саме журналістська діяльність, а не формальний статус потерпілого.

Реформа публічних фінансів

Оздоровлення фінансової системи, шляхом оптимізації видатків з бюджету та зменшення корупційних ризиків у витрачанні публічних фінансів органами влади, є однією з ключових умов для відновлення економічного зростання країни. Передусім потрібно спрямувати зусилля на підвищення фінансової прозорості та підзвітності органів влади, в тому числі шляхом впровадження міжнародних стандартів у систему оцінювання та статистичного обліку.

Важливо завершити реформування підходів до формування державного та місцевих бюджетів, повноцінно запустивши програмно-цільовий метод та започаткувати принцип «гроші ідуть за людиною та послугою, а не за будівлею». Разом із цим слід доопрацювати методики моніторингу та оцінювання виконання бюджетних та державно-цільових програм, зробивши акцент на досягненні завдань цих програм по суті, а не формально. З цією метою Уряд та парламент мають впровадити програму «бюджет з першої гривні» Необхідно підвищити ефективність витрачання бюджетних коштів, і у 2016 році провести верифікацію соціальних видатків, зокрема у Пенсійному фонді України та фондах соціального страхування.

Депутати мають у найкоротші строки завершити реформування державних органів фінансового контролю, запустивши повноцінну роботу Рахункової палати, обравши її керівництво. Водночас, Парламентові слід посилити вимоги щодо відповідальності за невиконання Закону «Про відкритість використання публічних коштів», запровадити середньострокове бюджетне планування через зміни до Бюджетного кодексу, а також з метою реалізації Стратегії розвитку державних банків ухвалити законопроект «Про реформування державних банків», який спрямований на ствердження міжнародних стандартів корпоративного управління державних банків та забезпечення їхньої незалежності від політичного впливу.

Енергетичні реформи та ЖКГ

Завданням реформи є ліквідація роздутого патерналізму та популізму в ЖКГ, що руйнують ринкові відносини та призводять до надмірного споживання штучно здешевлених енергоресурсів і знищення мотивації та формування механізмів для економії. У плануванні діяльності у сфері енергоефективності, слід сфокусуватися на створенні умов для повноцінного формування та належного  функціонування місцевого ринку комунальних та енергетичних  послуг,  надійного і безпечного надання їх у відповідній якості та доступності.

Серед першочергових кроків для Парламенту – врегулювання комерційного обліку, доопрацювання та прийняття закону «Про енергоефективність будівель», ухвалення закону про національного регулятора (НКРЕКП), котрий би відповідав європейським стандартам і практикам незалежного регулятора, а також прийняття Закону «Про ринок електроенергії». Урядові слід невідкладно зосередитися на формуванні концепції, структури та продуктів Фонду енергоефективності, доопрацювати підзаконні акти до законів про енергосервісні компанії (ЕСКО) та «Про особливості здійснення прав власності в багатоквартирних будинках».

Водночас, Уряд має розробити пропозиції щодо адаптації діючого законодавства України з питань енергоефективності до вимог європейських директив (Директиви 2012/27/ЄС). Не менш важливим є змінити підхід до субсидування населення в енергетиці та комунальному господарстві, яке повинно стати адресним, монетизованим і стимулювати до скорочення споживання.

Реформа охорони здоров’я

Ефективність реформи системи охорони здоров’я може бути досягнута лише через формування довіри, діалогу та взаємоповаги між представниками усіх зацікавлених сторін – центральної та місцевої влади, громадських об’єднань, науковців та практиків галузі. Ключовим є питання законодавчого врегулювання співвідповідальності держави та громадян за здоров’я, включаючи співоплату за медичну допомогу. Парламентові слід законодавчо закріпити автономізацію закладів охорони здоров’я, водночас передбачивши їх підзвітність органам місцевої влади та громадам. Терміново законотворцям необхідно прийняти нові стандарти фінансування галузі, зокрема розглянувши питання створення закупівельного органу для закупівлі медичних послуг.

Першочерговим є запровадження системи стандартів у сфері охорони здоров’я та перезавантаження процесу реформування первинної медичної ланки. Невідкладними також є прийняття закону про громадське здоров’я та визначення концепції реформування системи громадського здоров’я. Урядові у 2016 році слід затвердити Національну політику забезпечення лікарськими засобами, створити Національний центр громадського здоров’я, прийняти положення про гарантований обсяг медичної допомоги (з переліком) відповідно до економічних можливостей держави, затвердити офіційні шляхи здійснення співоплати громадян за отримані медичні послуги. Важливо також розробити маршрутизацію пацієнтів щодо отримання послуг між різними видами медичної допомоги в умовах децентралізації.

Реформи освіти і науки

Ключовими завданнями реформування освіти є забезпечення доступності якісної освіти, створення освітнього середовища вільного від корупції та академічної недоброчесності, подолання розриву між освітою та іншими сферами суспільного життя та забезпечення фінансування освітнього стандарту в повному обсязі, а не по залишковому принципу. У 2016 році необхідно закінчити законодавче забезпечення реформи освіти, яке гарантує права громадян на доступ до якісної освіти, інтеграцію до європейського освітнього простору. Зокрема треба передбачити чітке розмежування відповідальності і повноважень між ланками управління, ефективні механізми реалізації автономії та відповідальності закладів освіти, академічних свобод учасників освітнього процесу, посилення відповідальності і повноважень органів місцевого самоврядування та громад в управлінні освітою, посилення відповідальності і повноважень піклувальних/наглядових рад, прозорості та підзвітності органів громадського самоуправління в управлінні закладами освіти, доступності якісної освіти всіх рівнів для осіб з особливими потребами.

Критично важливо у 2016 році підготувати та прийняти комплекс підзаконних актів, які забезпечать покрокову реалізацію положень Закону «Про наукову та науково-технічну діяльність», що змінить принципи управління науковою сферою та фінансування науково-дослідницької діяльності. Це стосується перш за все створення всіх необхідних організаційних підрозділів у Міністерстві освіти і науки та при секретаріаті Кабміну для супроводу реформи з тим, щоб не пізніше січня 2017 року запустити роботу Національної ради з питань розвитку науки та технологій і Національного фонду досліджень. Також, слід удосконалити законодавче регулювання інноваційної діяльності та захист інтелектуальної власності. Для цього потрібно внести та прийняти ряд нових законопроектів, зміни до існуючого законодавства та всі супровідні підзаконні акти. Для виконання реформи наукової сфери необхідно почати розгляд бюджетування обсягів фінансування програм, що будуть виконуватися через Національний фонд досліджень не пізніше червня 2016 року. Такий підхід дозволить вчасно виконати не тільки передбачені закном етапи реформи, а і виконати міжнародні зобов’язання України як асоційованого члена Рамкової програми Європейського Союзу з досліджень та інновацій «Горизонт 2020».

Охорона довкілля

Першочергові дії Парламенту й Уряду у сфері охорони довкілля повинні пришвидшити запровадження нової європейської підзвітної, підконтрольної системи управління охороною довкіллям та раціональним використанням природних ресурсів, у якій довкілля є безпечним для життя нинішніх і майбутніх поколінь, а економічний розвиток є сталим. Серед нагальних кроків – прийняття Закону «Про оцінку впливу на довкілля», який встановить правові та організаційні засади процесу оцінки впливу на довкілля, що спрямована на попередження та запобігання екологічної шкоди, раціональне використання природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про здійснення господарської діяльності, яка має значний вплив на довкілля.

Також, слід прийняти Закон «Про стратегічну екологічну оцінку», що сприятиме сталому розвитку та забезпеченню охорони довкілля, інтегруванню екологічних вимог при підготовці та затвердженні документів державного планування. Не менш важливим є удосконалення Водного, Земельного кодексів та законодавства про охорону водних біоресурсів з метою впровадження інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами й адаптації водного законодавства до законодавства ЄС. Насамкінець, слід ухвалити низку законів про відходи, які допоможуть запровадити європейську п’ятиступеневу ієрархію поводження з відходами (відповідно до директиви 2008/98/ЄС), гармонізують віднесення відходів до категорії небезпечних та їхню класифікації відповідно до Європейського переліку відходів, встановлюють контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їхнім видаленням.

Реформа культурної політики

Культура сьогодні є чи не єдиною сферою, яка за часи незалежності не зазнала ґрунтовних реформ, і яка для урядовців завжди існувала як другорядна. У той самий час без стратегічного бачення та управління вирішенням базових питань культурної (ширше – гуманітарної сфери) всі інші реформаторські зусилля залишаються без світоглядного та політичного підґрунтя. Модель закритого доступу та інші ціннісні орієнтири, засвоєні суспільством на рівні культури, гальмують реформи.

Як простір свободи і відповідальності, конкурентоздатності і креативності, культура має стати основою для консолідації українського суспільства. Культура охоплює найрізноманітніші аспекти життя людей, формує громадянські компетенції та ціннісні орієнтири, виступає ресурсом для суспільного й особистісного розвитку.

Невідкладним кроком має бути прийняття на законодавчому рівні “Довгострокової стратегії розвитку культури в Україні до 2025 року”, яка дозволить змінити існуючу радянську систему функціонування культури у суспільстві. Пріоритетами Стратегії є перехід від жорстко ієрархічної, централізованої моделі та командних методів управління до учасницької моделі, тобто моделі відкритого доступу.

Наступним кроком має стати перегляд законодавчої бази у сфері культури на предмет її відповідності сучасним завданням. Передусім потрібна підготовка нової редакції базових законів “Про культуру” та “Про охорону культурної спадщини”.

Ще одним категорично необхідним кроком є розробка та прийняття Гуманітарної стратегії, де культура, освіта, гуманітарна сфера у цілому визначатимуться як основа для розвитку суспільства. Без радикальних змін у розумінні значення цієї сфери, всі інші реформи у кінцевому рахунку не будуть ефективними.

 

З повагою,
громадська платформа “Реанімаційний Пакет Реформ”,
стратегічні дорадчі групи,
міжнародний фонд “Відродження”,
ГО “EasyBusiness”,
ГО “Професійний уряд”,
громадянська платформа “Нова країна”.

ВГОРУ