Олександр Лємєнов “Запуск ДБР: не києм, то палицею”

Позначки:

Олександр Лємєнов для Дзеркало Тижня.Україна

Тривав п’ятий місяць запуску надпотужного органу правопорядку — Державного бюро розслідувань, проте у штаті цього органу працювало тільки 11 співробітників — директор Роман Труба, двоє заступників Ольга Варченко та Олександр Буряк, 4 працівники патронатної служби та 4 особи, переведені з інших державних інституцій. 

Фактично, семеро з одинадцяти працюють на посадах без проходження конкурсу. І якщо з патронатною службою ситуація більш-менш зрозуміла, то вищезгадане переведення директор ДБР пояснив потребою оперативно виконувати мінімально необхідні завдання, доки триває конкурс на зайняття посад у Бюро. Переведені співробітники фокусуватимуться на проведенні публічних закупівель, підготовці та підписанні договорів, бухгалтерських справах (виплата зарплати), отриманні доступу до державної таємниці, аналізу та підготовці відповідної документації.

Тим часом 30 березня керівництво ДБР опублікувало звіт про діяльність за період із грудня 2017 р. по березень 2018-го, попередньо надавши громадськості цей документ на ознайомлення. З одного боку, оприлюднення результатів роботи Бюро прямо передбачене статтею 27 Закону “Про Державне бюро розслідувань”, у якій зазначено кінцеву дату подачі звіту — 1 квітня. Дотримання вимог чинного законодавства є правильним сигналом зі сторони керівництва ДБР. З іншого боку, за 4 місяці діяльності керівництво Бюро не здійснило прориву в запуску відповідного органу правопорядку. Як наслідок, документ видається трохи “сирим”, з погляду наповнення, проте, даючи оцінку, слід справді зважати на відсутність фактичної діяльності. Звіт включає інформацію не тільки про реалізовані заходи, конкурсні процедури, а й світоглядні моменти, — наприклад, деталізацію потреби у внесенні змін до профільного Закону або співпрацю з представниками громадянського суспільства чи міжнародними партнерами.

Що ж стосується поточного стану справ, то на кінець березня Роман Труба нарешті створив внутрішню комісію, яка розпочала свою роботу. Нагадаємо, що, крім неї, існує зовнішня комісія, яка обирала найвище керівництво ДБР. При цьому директор Бюро не перестає стверджувати, що його мета — запуск відповідного органу правопорядку з 1 вересня 2018 р. Саме з цієї дати ДБР має проводити досудове розслідування злочинів, вчинених топ-посадовцями, суддями, правоохоронцями, а також особами, котрі вчинили військові злочини. Тим часом Генеральна прокуратура продовжуватиме процесуальне провадження згаданих розслідувань.

Цей план запуску — восени 2018 р. — видається трохи фантастичним, з огляду на кілька фундаментальних чинників, які й спробуємо пояснити.

Перш за все, ключові вакансії у Бюро — очільники підрозділів центрального апарату і територіальних підрозділів, директори територіальних органів, керівники і працівники підрозділів внутрішнього контролю ДБР — заповнюватимуться через зовнішню комісію. Її члени відверто затягували вибори директора Бюро та двох заступників, півтора року проводячи політичні торги. Якщо конкурс за зайняття посад було оголошено 10 травня 2016 р., то переможців визначили тільки під завісу наступного — 16 листопада 2017-го. Зволікання й політичні торги стануть ключовими чинниками, які вплинуть на формування керівного складу Бюро.

Другим чинником, який може вплинути на дату запуску Бюро, стане наявність лише однієї внутрішньої комісії, яка опрацьовує документи кандидатів на адміністративні посади та вакансії слідчих. Вона складається з 5 осіб, четверо з яких представляють органи публічної влади (НАЗК, САП, Мін’юст і ДБР), ще одна — репрезентант громадськості. На кінець березня до цієї комісії надійшли документи лише від сотні кандидатів, при цьому вакантних посад станом на сьогодні — 219 позицій. Багато претендентів на місце у Бюро подають відразу кілька пакетів документів (від 2 до 8). Наприклад, якщо кандидат подається на слідчого, то паралельно до 2—3 слідчих відділів. Під час цього відбору важливо не тільки відібрати найкращих кандидатів, а й паралельно дотримуватися передбачених законодавством квот: у ДБР має бути не менше 51% осіб, що мають відповідний стаж у галузі права, а також не більше 49% осіб із чинного складу слідчих підрозділів органів правопорядку (серед них не більше 30% — слідчих прокуратури). Така складна конструкція відбору вочевидь не покращує процес відбору кандидатів на посади слідчих.

Як свідчить практика, за більш ніж половину терміну подачі документів було подано відносно мало пакетів документів. А тому, зважаючи на квотування, обирати буде ні з кого. Єдиний доцільний вихід із ситуації, який на сьогодні видається релевантним, полягає у продовженні періоду подачі документів.

Виходячи з поточного стану справ, ДБР має граничну чисельність 1 500 осіб. Наразі заміщено лише 11 посад, у процесі формування 7 територіальних управлінь (загалом 462 посади, серед них 7 — зовнішня комісія, 455 — внутрішня), а також центральний апарат (загалом 702 посади, 20 — зовнішня комісія, 219 — внутрішня). Не оголошено конкурс на 336 і 450 посад для територіальних управлінь та центрального апарату, відповідно.

Підсумовуючи з конкурсним відбором, варто деталізувати процедури, які пройдуть потенційні кандидати. Річ у тому, що юридично він складається з 5 етапів: подача документів, кваліфікаційний іспит (тестування на знання законодавства та практичне завдання), психофізіологічне дослідження (так званий поліграф), співбесіда (з відео-аудіо фіксацією), визначення переможців. Хоча насправді важливих для відсіювання претендентів етапів є лише три.

Третім чинником, який вплине на повноцінний запуск ДБР вже у вересні поточного року, може стати відсутність змін до профільного Закону. Ми неодноразово відзначали потребу в цьому, розробивши й подавши з участю народних депутатів Мустафи Найєма та Олени Сотник пропозиції експертного середовища. Серед ключових параметрів змін: відтермінування реалізації ДБРом слідчої функції з 20 листопада 2017 р. до 1 вересня 2018 р., розширення кола суб’єктів, які підслідні ДБР (довключити Голову та членів НАЗК, членів КДКП, суддів Конституційного суду, Голову та членів ВККС, голів місцевих державних адміністрацій), передачу всіх конкурсів до проведення внутрішніми комісіями (відібрати це право у зовнішньої комісії), визначення посадових окладів для оперативних працівників (із можливістю їх обрання на конкурсі), доповнення переліку підрозділів, які здійснюватимуть оперативно-розшукову діяльність, перенесення центрів для розміщення територіальних управлінь, визначення підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

Окремо слід відзначити намагання директора ДБР Романа Труби підтримувати ділові стосунки з громадськістю, долучаючи її до поточних процесів. У рамках цієї співпраці очільник Бюро звертається по надання науково-експертних висновків із правових питань, які потребують незаангажованого наукового пояснення. Крім цього, троє представників громадськості потенційно можуть входити до складу внутрішніх комісій, оскільки один уже є членом такої комісії.

Проте бували випадки й протилежного характеру. Так, директор Бюро не дослухався до позиції експертного середовища, запустивши процедуру обрання Ради громадського контролю за старою, повністю дискредитованою процедурою — Установчими зборами. Як наслідок, свої пакети документів подали 108 організацій, 99 із яких було допущено до зборів. Експерти оперативно проаналізували ситуацію, хто ж подався до РГК при ДБР. Як з’ясувалося, лише близько 20% відповідали високим вимогам доброчесності, майже половина мали політичні зв’язки, ще близько 20% кандидатів пов’язані з правоохоронцями і 37 — пов’язані між собою (див. рис.).

Нагадаємо, РГК при ДБР створюється згідно з вимогами чинного Закону, до кола її обов’язків входять такі завдання: заслуховує інформацію про діяльність, виконання планів ДБР, розглядає звіти ДБР і затверджує свій висновок щодо них, обирає з її членів 3 представників, які входять до складу Дисциплінарної комісії ДБР, тощо.

Інакше кажучи, за умовами рейтингового голосування на Установчих зборах, швидше за все, до РГК при ДБР пройдуть пов’язані між собою політично або правоохоронні групи афілійованих активістів. І потім диктуватимуть керівництву ДБР свою волю як “офіційна” громадськість.

Підсумовуючи: новий орган правопорядку — Державне бюро розслідувань — лише набирає обертів. Поки що незрозуміло, чим закінчиться такий правоохоронний вояж, проте точно можна стверджувати, що це не стане простим завданням ні для керівництва Бюро, ні для громадськості, яка намагається контролювати цей запуск.

Підписуйтеся також на наш канал у Telegram, щоб не пропустити актуальні новини та події

Олександр Лємєнов для Дзеркало Тижня.Україна

ВГОРУ