Олександр Лємєнов: ДБР: незалежному органу – залежне керівництво

Позначки:

Олександр Лємєнов для Дзеркало Тижня.Україна

16 листопада, оголосили результати конкурсу на керівні посади в Державному бюро розслідувань. Більш як півтора року дев’ять представників (по три від уряду, парламенту і президента) намагалися дійти згоди щодо найкращих кандидатів, які мали б обійняти посади голови та двох заступників у новоствореному органі правопорядку. І, зрештою, в останній день, представники двох політичних сил — Блоку Петра Порошенка і “Народного фронту” — таки змогли збалансувати інтереси і погодити ключові кандидатури, навіть незважаючи на “чорних лебедів”, що постійно з’являлися під час проведення конкурсного відбору.

Комісія віддала свою перевагу Романові Трубі, маловідомому керівникові департаменту ТОВ “Юридична компанія “Сектор права”, що в минулому працював в системі ГПУ. Такий вибір зумовлений кількома важливими чинниками, що періодично заважали домовитися ключовим підкилимним сторонам конкурсу.

По-перше, головний претендент на посаду очільника ДБР від Банкової помічник президента Олексій Горащенков, втрапив у надто незручну ситуацію у зв’язку з обвинуваченнями з боку співробітниці Національного агентства з питань запобігання корупції Ганни Соломатіної. Позавчора вона згадала його як “смотрящого” за НАЗК від адміністрації президента, стверджуючи, що це він погоджував усі перевірки електронних декларацій чиновників і спрямовував роботу цього нібито незалежного органу. Таким чином Горащенков отримав більш ніж серйозні публічні репутаційні втрати, що наклалися на його посередні професійні якості.

По-друге, за нашою інформацією, Роман Труба є кумом співробітника прокуратури Ігоря Щербини, який свого часу став медійно впізнаваною персоною через “газову справу Тимошенко”, де він виступав у ролі слідчого. Спробуємо пояснити прихований від загалу ланцюжок подій. Щербина знайомить Трубу, як потенційного кандидата на керівні посади в ДБР, із впливовим народним депутатом від “Народного фронту” Сергієм Пашинським. Останній, у свою чергу, вустами секретаря Ради національної безпеки і оборони Олександра Турчинова погоджує кандидатуру Романа Труби з президентом Петром Порошенком. Як наслідок — нікому не відомий кандидат вийшов на перші позиції в конкурсі, обійшовши Анатолія Матіоса й Ольгу Варченко.

Втім, нічого дивного не відбулося, бо Роман Труба з турчинівською рекомендацією просто надав конкретного значення змінній у рівнянні, складеному на Банковій. За нашою інформацією, автором конструкції, коли першу посаду обіймає мало кому відомий юрист, впливовий народний депутат з оточення президента Порошенка Олександр Грановський. Його здатність виходити навіть зі, здавалося б, безвихідної ситуації вчергове викликає щирий подив. Слабкий кандидат від “Народного фронту” очолює Бюро, а двоє сильних заступників фактично “командують парадом”. Тим більше, коли профільний закон вимагає не тільки одноособового ухвалення рішень з цілої низки питань. У результаті до Романа Труби в заступники делегували співробітницю департаменту Генпрокуроратури з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Ольгу Варченко, яка визнала своє знайомство з Грановським. Другим заступником, правда, з мінімальним відривом від конкурентів, скоріш за все стане співробітник прокуратури Олександр Буряк. До слова, Варченко і Буряк вже працювали разом у прокуратурі міста Києва.

Турбує лише одне, якщо вже конкурсна комісія вирішила обрати Романа Трубу на посаду директора ДБР. Річ у тому, що в протоколі комісії від 15 червня 2016 р., фактично на початку процесу, Труба претендував лише на посаду заступника директора Бюро.

Проте в протоколі від 14 листопада 2017 р. Роман Труба неочікувано стає претендентом вже на посаду директора ДБР. Денис Монастирський, член комісії, що представляє інтереси “Народного фронту”, пояснив це так. Усіх кандидатів, які висловили бажання претендувати на інші посади, не вказані у первинній заяві, були допущено до голосування за всіма посадами. Серед них — Роман Голобутовський (заява написана за кілька днів до фіналу конкурсу в присутності журналістів), Роман Труба, Георгій Усатий, Олександр Чурсін і Володимир Трофименко.

Проте деякі кандидати, наприклад народний депутат Юрій Македон, що претендує лише на посаду директора ДБР, щиро здивований таким розвитком подій. Ніхто з конкурсної комісії не попереджав про можливість у ході конкурсу “перевзутися” і претендувати на посади, які не фігурують у первинній заяві на участь.

Подібний факт, разом з іншими процесуальними порушеннями, як-от проведення повторної співбесіди перед ухваленням фінального рішення, може дати підстави для судового оскарження результатів конкурсу. Цією можливістю можуть в будь-який момент скористатися як представники оточення Порошенка, так і впливові персони з “Народного фронту”. Вочевидь, саме такі “правові запобіжники” є запорукою подальшого мирного співіснування двох мешканців політичного серпентарію, а, по-друге, лояльності керівництва Бюро до побажань влади, насамперед президента, який магічно вгадує фінальні судові рішення з потрібних йому питань…

Цікавий факт підмітив у своєму блозі екс-парламентар Єгор Фірсов. Два переможці конкурсу — Ольга Варченко і Роман Труба — мають вкрай низькі результати ізраїльського психологічного тесту на благонадійність. До слова, саме таке випробування проходять усі співробітники ізраїльських спецслужб. На думку Фірсова, фактично ці двоє визнані неблагонадійними, і їх не мають права призначати. Як він зазначив, у США й Ізраїлі з такими результатами співбесіди на роботу не беруть. Власне кажучи, не стверджуватиму, що це саме так, але й не згадати про вищезазначені чинники не можна.

Post Scriptum

Призначення людини, досить умовно залежної від “Народного фронту”, дає широкі можливості для президентської команди спробувати взяти Романа Трубу під контроль і згодом управляти ДБР самостійно. Таку історію ми вже спостерігали під час обрання керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького. А як усе починалося, ми чудово пам’ятаємо: нікому не відома “темна конячка” була обрана Порошенком на посаду керівника САП. А якщо Труба, раптом, виявить схильність не до формальної, а до реальної незалежності, то в тому ж суді можна буде швиденько оскаржити його перемогу в конкурсі та отримувати насолоду від стилю керівництва Бюро в.о. голови Варченко.

Окремо слід наголосити на тому, що, попри намагання лідерів БПП і НФ понизити вартість “політичних акцій” один одного — то “справою рюкзаків”, то прямолінійними натяками під час з’їзду партії, — беніфіціари двох провідних політичних сил змушені враховувати інтереси один одного. Їхні конфлікти виникають точно не через намагання реформувати країну, поставивши її на рейки незворотних змін, а через корупційне намагання змінити свою частку в Закритому акціонерному товаристві “Україна”.

Олександр Лємєнов для Дзеркало Тижня.Україна

ВГОРУ