Олександр Лємєнов: Антикорупційні суди “по-новому”: рецепт Порошенка

Олександр Лємєнов для ZN,UA

Президент України чітко замітив, що створення ефективного та незалежного суду допоможе притягати до кримінальної відповідальності корупціонерів, хай би ким останні були.

Цього тижня президент України нарешті промовив слова, яких цурався більше року. Петро Порошенко звернувся до парламенту з пропозицією негайно створити робочу групу в комітеті з питань правової політики при голові Верховної Ради або у форматі міжфракційної групи задля розробки законопроекту про антикорупційний суд. 

Також найближчим часом збираються створити спеціалізовану антикорупційну палату у Верховному Суді, яка б виступала касаційною інстанцією по всіх антикорупційних справах. Створення такої палати у найвищій інстанції буде, за планом гаранта, не “замість” антикорупційного суду, а в “додаток” до нього.

За його словами, напрацювання узгодженого нормативно-правового акта, де будуть враховані позиції всіх політичних груп, є одним з ключових завдань парламенту. Після цього законопроект має бути презентований персонально президентові, щоб згодом Порошенко вніс його до Верховної Ради з позначкою “невідкладний”.

При цьому президент не хоче, щоб це стало фундаментом для політичного піару та спекуляцій, бо ж річ не в тому, хто увінчає себе лавровим вінком переможця. Питання у створенні ефективного і незалежного судового органу, який спеціалізуватиметься на боротьбі з корупцією та допоможе пришвидшити розгляд справ проти корупціонерів, хоч би ким вони були. Порошенко відзначив, що антикорупційний суд має формуватися на конкурсній основі під пильним наглядом української громадськості. Водночас Петро Олексійович згадав про недоречність спроби перетворити цю інституцію на “політичну інквізицію”.

Наостанок глава держави чітко висловився щодо ефективної антикорупційної інституції, яка керуватиметься верховенством права і принципами національного суверенітету. Останній акорд у вольовому виступі Порошенка прозвучав так: “Українці самі здатні сформувати судову систему, включно з антикорупційним судом”.

Трансформація ідей щодо створення суду

Нагадаємо, що створення антикорупційного суду передбачене ухваленим улітку минулого року Законом України “Про судоустрій і статус суддів”. У цьому документі не тільки задекларована можливість створення такої інституції, але й проголошені умови її створення та проведення конкурсу на посади суддів. Згодом було подано два законопроекти, які стосувалися цієї теми.

Перший 3 лютого 2016 року внесла до парламенту група народних депутатів (Єгор Соболєв, Сергій Лещенко, Мустафа Найєм, Світлана Заліщук, Оксана Сироїд, Іван Крулько).

Цим законопроектом (№6011) пропонується створити Вищий антикорупційний суд та апеляційну інстанцію до нього, а також спеціальний “запобіжний” механізм при відборі суддів за участі міжнародних експертів, які не пропустять недоброчесних кандидатів, оскільки матимуть “блокувальний пакет” під час голосування. Варто наголосити, що загалом процедура при відборі суддів для антикорупційних судів буде типовою — ті ж етапи добору за участі Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Вищої ради правосуддя та Президента України.

На підтримку другого варіанту, запропонованого нардепом Алексєєвим, виступав Генеральний прокурор Юрій Луценко, представник найближчого оточення президента Ігор Кононенко, а також ряд неординарних фігур різної політичної ваги. Всім зрозуміло, що команда Порошенка під різними “медійними соусами” бажала продати західним партнерам ідею створення антикорупційних палат. По-перше, це був би контрольований з Банкової процес. По-друге, представники Петра Олексійовича могли би чітко спрогнозувати результат і обрати саме тих суддів, до яких в них існує “довіра”.

Згодом, 15 вересня 2016 року, під час виступу на Yalta European Strategy Петро Порошенко особисто заявив, що сподівається на створення антикорупційних палат протягом місяця. У нього нібито немає часу чекати півтора чи два роки, поки створять антикорупційний суд. Це видавалося як мінімум дивним. А як максимум, то ці слова можна назвати відвертою маніпуляцією з боку голови держави. Створення 450 палат у судах першої інстанції та 27 палат в апеляційних є більш громіздким завданням, ніж створення Вищого антикорупційного суду та відповідної апеляційної інстанції.

Венеційський бенефіс: що скаже комісія?

Як вже зазначалося на DT.UA, обидва законопроекти — №6011 та №6529 — нещодавно передані на експертизу до Венеційської комісії за демократію через право. Три тижні тому експертам здавалося, що цей провладний реверанс виконує відразу дві функції. По-перше, дозволяє відкласти виконання вимоги МВФ щодо ухвалення законопроекту про антикорупційний суд. Бо ж без грошей від Фонду важко зверстати і виконати бюджет. По-друге, надсилання до Венеційської комісії могло призвести до визнання законопроекту №6011 неконституційним через фігурування в документі механізму обрання суддів спеціальною незалежною комісією з “іноземним елементом”.

Наразі можна стверджувати, що перше припущення не виправдалось. Кілька тижнів тому Міністерство фінансів спромоглося залучити 3 мільярди доларів через розміщення єврооблігацій під 7,375% річних з 15-річним терміном погашення. Так, ці гроші значно дорожчі від коштів, що надаються МВФ. Проте команда Порошенка вирішувала дещо інші завдання, аніж залучення максимально дешевих запозичень. Насамперед на Банковій більше не захотіли бути під прискіпливою критикою щодо відсутності реформ. Тим більше, коли антикорупційний суд був пріоритетом №1 у західних партнерів. Друге, що непокоїло Порошенка, так це макроекономічна стабільність України впритул до президентських виборів 2019 року. Третє, чим керувалися соратники голови держави, так це концентрація впливу не тільки над правоохоронними органами, але й над новоствореними судовими інституціями.

Найближчими днями мають оголосити рішення Венеційської комісії за демократію через право стосовно двох згаданих законопроектів про створення антикорупційних судових інституцій. І здається, там не буде підтримки або нищівної критики жодного з них. Більше того, законопроекти аналізуються в політико-правовому контексті, а не суто у форматі відповідності принципам права та конституції відповідної країни.

Вочевидь, президентська команда довідалася про окремі нюанси висновків Венеційки і тому, перегрупувавши свою позицію, на Банковій пішли в контратаку, заявивши про створення незалежних антикорупційних судів. При цьому слова “незалежний” та “антикорупційні суди” були в різних частинах виступу Порошенка.

Рецепт Петра Порошенка

Весь виступ Порошенка, коли він нарешті згадав про створення антикорупційного суду, був пронизаний прихованими меседжами, адресованими політикам, громадськості та міжнародним партнерам. Спробуймо розібрати кожен з них.

Цікавий факт, що Петро Олексійович визначив саме підконтрольний йому комітет з питань правової політики, який очолює лояльний до нього Руслан Князевич. Про “неблагонадійний” комітет з питань запобігання і протидії корупції, очолюваний Єгором Соболєвим, взагалі не йдеться. Альтернативи — робочі групи при спікері парламенту Парубієві чи взагалі абстрактна міжфракційна група.

По-друге, Порошенко хоче уникнути ситуації, коли антикорупційна судова інституція створена якщо не всупереч, то як мінімум без його участі. І слова про “лаври” красномовне підтвердження того. Хто, як не гарант Конституції, має отримати всі політичні дивіденди, особливо, якщо суд створюватиметься ближче до наступних президентських перегонів?

По-третє, швидке створення антикорупційної інстанції у новому Верховному Суді немає ніякого сенсу без створення судів першої та другої (апеляції) інстанцій. Це як починати зведення будинку з монтажу вікон чи конструювання даху. Такі ініціативи позбавлені жодного інституційного сенсу.

По-четверте, президент України чітко замітив, що створення ефективного та незалежного суду допоможе притягати до кримінальної відповідальності корупціонерів, хай би ким останні були. Вочевидь, когось із друзів, але, звісно, не з найближчого оточення Порошенка, покладуть на вівтар правосуддя задля політичного жертвоприношення. Але перетворювати на “інквізицію” цей суд він не готовий, що є певним меседжем для заспокоєння еліт.

По-п’яте, голова держави розставив усі крапки над “і”, коли проголосив ключові принципи, якими керуватимуться під час створення антикорупційного суду. Це верховенство права і принцип національного суверенітету. З першим усе зрозуміло, про нього полюбляють розповідати у кожному, навіть найтемнішому, закутку реформ. А ось другий аспект — національний суверенітет — у сукупності з фразою про формування судової системи виключно українцями наводить на думку, що президентська команда за будь-яких умов не полишить спроб уникнути участі міжнародних експертів у конкурсному відборі кандидатів до антикорупційних судів. Бо непрогнозованість вибору та подальша неконтрольованість суддів рівнозначні втраті контролю за всією країною, де панує корупція та неофеодальний устрій держави.

Олександр Лємєнов для ZN,UA 

ВГОРУ