“Нацполіція відтепер має механізми, щоб тимчасово припинити домашнє насильство”, – Катерина Левченко

Набуття чинності Законом “Про запобігання та протидію домашньому насильству” дало нові інструменти для національної поліції для того, аби протидіяти продовженню насильницьких дій і реального захисту потерпілого.

Про це в ефірі програми “Реформи: інструкція до використання” на Громадському радіо розповіла Урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко.

Відтепер до кривдника може одразу ж на місці застосований запобіжний захід у вигляді термінового заборонного припису тривалістю до 10 днів. Тобто поліція може заборонити перебувати, проживати, контактувати з постраждалою людиною як на підставі її заяви, так і за власною ініціативою у разі існування загрози її життю чи здоров’ю. При цьому заборона перебувати разом кривднику і постраждалій особі не залежить від того, кому належить помешкання.

“Справа у тому, що хоча закон набув чинності вже два місяці тому, однак нацполіція ще не має внутрішньої документації, наприклад,  бланків для винесення такого припису. Однак це не зупиняє дію закону і нацполіція вже повинна починати їх застосовувати”, – каже Катерина Левченко.

За словами Левченко, цей механізм є  дуже позитивним, оскільки дозволяє поліції без звернення до суду захистити постраждалого, однак невідомо, хто має контролювати дотримання кривдником цього припису.

Інша важлива новація закону – обмежувальний припис, який видається судом на строк не більше 6 місяців. Таким приписом людині може бути заборонено перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; зобов’язано усунути перешкоди у користуванні майном; обмежено спілкування з постраждалою дитиною; заборонено наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборонено особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонено вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

“Всі ці інструменти – це світова практика, і це справді дієво”, – коментує Катерина Левченко.

Однак вона зауважує, уже є контроверсійні рішення суду щодо обмежувальних приписів. Є випадки, коли у винесенні такого припису відмовляли з огляду на те, що постраждалий не був внесений до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі.

“Однак цей реєстр ще навіть не створений. Більше того, для його створення потрібно утворити державне підприємство, яке займатиметься його веденням”, – каже Катерина Левченко.

Вона нагадує, що до реєстру має бути занесена інформація про персональні дані постраждалого та кривдника, умови випадку насилля, дії, які були вчинені для запобігання та захисту, а також дані про особу, яка повідомила про випадок насилля.

“З огляду на те, що доступ до Реєстру матиме досить широке коло осіб, я вважаю небезпечним і недоцільним існування такого реєстру. Він суперечить міжнародним стандартам. Адже, відповідно до Стамбульської конвенції теж передбачається збір інформації, але це узагальнена інформація, а не персональні дані!”, – додає Катерина Левченко.

Урядова уповноважена каже, що це особливо критично для невеликих міст та сіл, де всі всіх знають.

“Тож, фактично, ми маємо подальшу стигматизацію постраждалих, ми маємо небезпеку розголосу інформації про них, яка потім буде дуже довго відбиватися на їх долі, особливо, якщо йдеться про сільську місцевість, районний центр чи невеликі містечка, де люди знають один одного. Після цього роботодавці можуть безпідставно відмовляти людям в отриманні роботи, тому ми можемо говорити про потенційну дискримінацію таких осіб”,  – каже Катерина Левченко.

Нагадаємо, 7 січня 2018 року набув чинності Закон України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”.

ВГОРУ