Михайло Жернаков: Три ”судові” подарунки від Президента під ялинку

Позначки:

Михайло Жернаков для Української Правди

Закінчується 2017 рік, в якому відбулося чимало цікавого на тему судів і їх реформи.

Запрацював “новий” Верховний Суд, який, на жаль, так і не став новим. Нещодавно країну сколихнула хвиля обурення після того, як суддя Лінник ухвалив надто м’який вирок у справі Крисіна, причетного до вбивства журналіста. Президент нарешті подав законопроект про Вищий антикорупційний суд, який явно не відповідає рекомендаціям Венеційської комісії.

Але цим “судовий” 2017 рік, схоже, не закінчується. Поки всі чимдуж уже готуються до свят і обговорюють ці цікаві події, нас очікує щонайменше три сюрпризи, про які говорять набагато менше.

1. Призначення одіозної голови Ради Суддів України Валентини Сімоненко суддею Верховного Суду. Прямо зараз відбувається засідання Вищої ради правосуддя, на якому пані Сімоненко має всі шанси отримати позитивну рекомендацію до призначення суддею “нового” ВС. Попри негативний висновок Громадської ради доброчесності. Попри те, що вона є уособленням боротьби з судової реформою. Попри її прямі зв’язки з окупаційною владою в Криму. Що вже говорити про її невідповідність конституційному критерію володіння Українською мовою.

2. Ліквідація місцевих судів. Тишком-нишком, буквально за пару днів до закінчення відповідних конституційних повноважень Президента, його адміністрація підготувала укази про ліквідацію і реорганізацію більше сотні місцевих судів. Серед них – всі місцеві суди Києва. Це дуже зручно, оскільки можна в ручному режимі перевести до “нових” столичних судів лояльних до себе суддів. Подумаєш, у процесі завалиться судове слідство в справах Майдану, в тому числі щодо розстрілів Небесної Сотні на Інтитутській.

3. Не варто забувати і про все ще дуже високі шанси призначення Президентом суддею Конституційного Суду людини Ківалова Анжеліки Крусян.

Пильнуймо. Від того, наскільки реалізуються ці плани, залежатиме чи далі ми зможемо сподіватися бодай на якийсь прогрес в судовій реформі. І наскільки ми в принципі як держава зможемо розраховувати на прогрес.

Михайло Жернаков для Української Правди

ВГОРУ