Громадськість закликає народних депутатів не запроваджувати “зелений тариф” на спалювання відходів

9 листопада вчергове в порядок денний Верховної Ради включений проект Закону України № 4835-д “Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання використання побутових відходів як альтернативного джерела енергії”.

Законопроект передбачає внесення змін до Закону України “Про альтернативні джерела енергії” та запровадження зеленого тарифу для електричної енергії, виробленої від спалювання побутових відходів з 1 січня 2017 по 31 грудня 2019 на рівні коефіцієнта 3,0, з поступовим зниженням до 2,6 до 31 грудня 2029. Жодного економічного обґрунтування щодо впливу коефіцієнта на ціну електроенергії, а також на інші фактори економіки розробниками законопроекту не надано.

Сміттєспалювальні установки мають значний негативний вплив на довкілля, адже є джерелами викидів вуглекислого газу та інших шкідливих речовин (діоксинів, фуранів і ін.) в атмосферне повітря, що є безпосередньою сферою відповідальності Міністерства екології та природних ресурсів України. Однак Мінприроди фактично самоусунулось від визначення своєї позиції щодо запровадження зеленого тарифу на спалювання відходів, зазначаючи що це питання не входить до їх  компетенції та підтримує цей законопроект.

Мінприроди було ініціатором ратифікації Паризької угоди, розробником проекту Стратегії низьковуглецевого розвитку, які спрямовані на зменшення викидів вуглекислого газу. Крім цього, Міністерство є головним розробником проекту Національної стратегії управління відходами, відповідальним за апроксимацію Директив ЄС № 2008/98/ЄС про відходи та № 2010/75/ЄС про промислові викиди, в яких містяться детальні вимоги до здійснення процесів сміттєспалювання. Запровадження ж безпечного і якісного сміттєспалювання, впровадження європейської ієрархії поводження з відходами  можливе лише шляхом імплементації названих Директив.

Отримання енергії з твердих побутових відходів згідно Директиви 2009/28/ЄС не підпадає під необхідність стимулювання (заохочення) державою. Ця Директива визначає, що країни повинні підтримувати вироблення енергії виключно з відновлюваних джерел енергії, а побутові відходи до них не відносяться. Крім того, тарифне стимулювання спалювання твердих побутових відходів створить конкуренцію за інвестиції, що зменшить темпи збільшення енергогенерації з сонця, вітру та біомаси.

На сьогодні в Україні вже існують негативні наслідки для довкілля від запровадження зеленого тарифу для малих ГЕС. Високий розмір тарифу, який в євро-еквіваленті є навіть  більшим,  ніж аналогічний тариф в країнах-сусідах з ЄС, у поєднанні з  відсутністю ефективного контролю у сфері охорони довкілля,  призвів до масового будівництва малих ГЕС на гірських річках в Карпатах. Таке будівництво відбувається без згоди місцевих громад, з порушенням будівельного та природоохоронного законодавства, і як наслідок – зникнення риби в річках,  пересихань окремих ділянок русел, погіршення якості питної води. При цьому введення зеленого тарифу на малу гідроенергетику жодним чином не вирішило проблематику енергонезалежності України, а навпаки, стало додатковим тягарем для споживачів електроенергії. Зокрема, за даними ДП “Енергоринок” у 2016 році малі ГЕС виробили 0,13 % всієї електроенергії в Україні. Але при цьому їх власники отримали в 4 рази більше прибутків – 0,56 % від загальної суми, сплаченою “Енергоринком” виробникам електроенергії.

Зважаючи на вищевикладене, експерти групи Охорона довкілля Реанімаційного Пакету Реформ закликають:

Прийняття цих законів має відбуватися з дотриманням всіх вимог до законодавчого процесу та із залученням усіх зацікавлених сторін на основі Національної стратегії управління відходами.

ВГОРУ