Громадськість вимагає від влади ефективного розслідування вбивства правозахисниці Ірини Ноздровської та усіх інших резонансних випадків тиску та побиття громадських активістів

1 січня у річці села Демидів Вишгородського району виявили тіло юристки та правозахисниці Ірини Ноздровської. 30 грудня Вишгородське управління поліції оголосило Ноздровську, яка зникла 29-го грудня, в розшук.

Ірина Ноздровська кілька років займалася справою про загибель своєї сестри – Світлани Сапатінської. 30 вересня 2015 року у селі Демидів її насмерть збив племінник голови суду Вишгородського району Дмитро Россошанський. Сапатінська померла від тяжких травм.

Після смертельного ДТП Россошанського не арештували, а відпустили під домашній арешт. Аналіз його крові взяли через 8 годин після аварії, а результатів не було протягом 5 діб. Суд не взяв до уваги факт наркотичного сп’яніння Россошанського.

Докази у справі на захист сестри збирала сама Ноздровська. Усе це супроводжувалося погрозами та залякуваннями з боку Россошанського, який домагався від неї заяви про те, що вона не має до нього претензій. У травні 2017 року, завдяки незламній та принциповій позиції Ноздровської, Россошанського засудили до 7 років ув’язнення, його захист подав апеляцію. 27 грудня 2017 року відбулося засідання Апеляційного суду Києва, який відмовив Россошанському в амністії і продовжив йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб. У залі суду його батько вчергове публічно погрожував правозахисниці.

Трагічна історія Ноздровської показує глибину прірви, в якій перебуває правоохоронна система. Через відсутність ефективного слідства адвокати або родичі постраждалих чи жертв вимушені заміняти собою поліцію і прокуратуру, примушувати суд приймати рішення. Очевидно: якщо у встановленні справедливості зацікавлені лише постраждалі – на них можна тиснути, а у випадку з Іриною – змусити мовчати лише вбивши.

Пост-майданівське суспільство болісно сприймає такі події. Якщо не буде швидкого і якісного розслідування злочину з викриттям убивць і замовників, система зробить черговий крок до самосудів, гранат в залах судових засідань та під дверима квартир слідчих.

На жаль, останнім часом ситуація з тиском на правозахисників, громадських активістів та викривачів, які борються зі старою системою, набрала загрозливих обертів. Географія цих справ дуже широка. В грудні в Дніпрі невідомі спалили автомобіль активіста громадської організації «Платформа Громадський Контроль» та ініціативи «ЗОВ» Геннадія Кириченка. 22 листопада в Полтаві побили суддю-викривачку Ларису Гольник та її чоловіка Ігоря Гавриленка. Аналогічна ситуація розгортається і в Одесі, де громадських активістів затримують, арештовують та б’ють. Восени два випадки жорсткого побиття мали місце в Харкові. Факти тиску на громадських журналістів були зафіксовані в Рівному.

Громадянське суспільство в Києві та регіонах стає об’єктом переслідувань з боку корупціонерів та антиреформаторів. Реанімаційний Пакет Реформ неодноразово звертався до представників найвищої влади та відповідних органів з закликом дати оцінку резонансним подіям та запобігти подальшому загостренню ситуації, але жодної реакції так і не отримав.

Громадськість переконана: беззуба і корупційна правоохоронна та судова  система, відсутність покарання за тиск, побиття та вбивство громадських активістів розв’язує руки криміналітету, бізнесу та корумпованій місцевій владі для ще більш жорстокої боротьби проти активістів, викривачів та правозахисників. Саме тому Реанімаційний Пакет Реформ закликає:

ВГОРУ