Галина Третьякова: Як страхування допоможе росту ВВП

Позначки:

Галина Третьякова для Lb.ua

Державним діячам та політичним силам присвячується. У підтримку законопроекту №2413а.

Цього року спливає 27 років незалежності України. Впродовж 27 років класичний страховий ринок, який у середньому у світі “важить” 7% ВВП (3,5% у Східній Європі), займає в Україні менше 1%. Українська федерація убезпечення намагалась розібратись у чому справа та чи може страховий ринок стати точкою зростання фінансового сектору економіки.

Принцип ведення страхової діяльності – це фондування чи іншими словами створення фондів, які використовуються при настанні визначеної події. Цей принцип використовується і державою, щонайменше у двох випадках: у державному загальнообов’язковому державному страхуванні та під час утворення у Державному бюджеті спеціальних умовних та безумовних фондів, використання яких можливе у разі настання визначених випадків.

Яскравим прикладом останнього є функціонування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб(страхування випадків) або суми, що відкладаються на непередбачувані події. Принцип, яким керуються домогосподарства, фірми, міжнародні організації та держава при потребі у страхуванні полягає в управлінні власними ризиками.

Потреба держави, як економічного агенту полягає у розвантаженні державного бюджету за рахунок залучення приватних страховиків. Останні створюють фонди, які держава координує та наглядає, зокрема, в частині провадження державної соціальної політики.

Малюнок дає спрощену уяву про взаємовідносини між економічними агентами у контексті страхування.

У кожного з економічних агентів є наявні власні ризики:

Тип А. У домогосподарств: ризики втрати годувальника та його доходу; ризики хвороби та нещасного випадку, що можуть привезти навіть до банкрутства домогосподарств; ризик низького пенсійного забезпечення у солідарному рівні (нижче 60% заміщення трудового доходу, що сприймається домогосподарством як катастрофічне падіння доходу); ризики відсутності накопичень на платне навчання дитини; ризик народження «незапланованої дитини»; ризики втрати накопичень тощо.

Тип Б. У фірм: ризики знищення основних фондів; ризики втрати персоналу, що володіє навичками та знаннями; фінансові ризики; ризики відповідальності перед третіми особами тощо.

Тип В. У інвесторів: ризик втрати інвестиції з різних причин, зокрема від створення перепон на законодавчому рівні; ризик неможливості виведення дивідендів.

Вбудовування приватного страхового сектору у “тканину” макроекономіки може дати Україні в цілому:

Місця “вбудови” прокоментуємо окремо:

Домогосподарства частину податків «направляють по вузькому колу – до приватного страховика», який надає захист (виплати) від ризиків типу А:

Акцент у виплатах переноситься на “вузьке коло” договірних взаємовідносин з КОНКРЕТНИМ страховиком, а не на “велике коло” взаємовідносин з державою, включаються конкурентні засади. Словосполучення “частину податків” потрібно сприймати як точка рівноваги у процесах, “який розмір податків готове сплачувати домогосподарство” та “який розмір витрат несе домогосподарство, закуповуючи захист від своїх ризиків у приватного страховика у конкурентному середовищі”.

У ланцюжку “Роботодавець – Найманий працівник” як результат балансу попиту-пропозиції на ринку праці страховик виконує функцію доповнення фонду зарплати додатковими благами (employee benefit) за рахунок роботодавця або ж у паритетному софінансуванні.

Як приклад, американська система.

У ланцюжку “Фірма-Держава” страховик виплачує

Саме виходячи з функцій страхування, страховикам (як і банкам) належить у європейській практиці ОСОБЛИВЕ місце у фінансовій системі, їх не відносять до “небанківських фінансових установ”, а їх діяльність регламентується окремими законами та Директивами.

Поки що такого погляду на страховий сектор у владних структур в Україні не спостерігається. Це свідчить про інституційну слабкість страхового сектору, відсутність ТРАДИЦІЙ (в т.ч. у державному апараті) до вирішення завдань шляхом використання приватного страхового сектору, та про відсутність інвестицій у галузі, яка може стати і точкою зростання ВВП і точкою зростання фінансового сектору у цілому.

Галина Третьякова для Lb.ua

ВГОРУ