Дмитро Яблоновський: Війна за “Укрзалізницю”. Нотатки економіста

Як посварилися Омелян із Бальчуном, або про погане корпоративне управління

Насправді, ця історія не про те, хто краще проводить реформи — міністр-патріот, чи CEO-рок-музикант. Ця історія про коаліційну шахівницю. Шахівницю, в якій між членами парламентської коаліції розподіляються міністерські портфелі.

Бо мало не кожен міністерський портфель — це можливість втручання в операційну діяльність підконтрольних міністерству підприємств з метою заробляння на них через завищення ціни закупівель, виведення прибутку через прокладки або розкрадання активів. Особливо часто портфелі розбрату трапляються, коли міністерство є не лише власником, але й полісімейкером, який визначає політику галузі, а також регулятором, що встановлює тарифи на ринку, на якому ці підприємства працюють. Як Міністерство інфраструктури.

Ця історія залишатиметься актуальною, доки державні підприємства не будуть або приватизовані, або не відбудеться повноцінна, справжня реформа їх корпоративного управління. Така реформа має встановити буфер між власником (державою) та правлінням підприємства у вигляді незалежної наглядової ради. Держава повинна донести до наглядової ради політику власності (тобто пояснити, навіщо держава володіє цим підприємством).

А наглядова рада разом із правлінням — розробити на її базі стратегію підприємства та фінансовий план. Держава як власник, а відповідно, й політики, що її представляють, позбавляються права втручання в щоденну роботу підприємства. Натомість оцінюють результат його роботи, спираючись на закладених в стратегії та фінансовому плані показниках.

Читати повністю>>> 

ВГОРУ