Дмитро Яблоновський: Чим шкідливі олігархи і як їх знешкодити

Для українця “олігарх” є лайкою. Політики, що стали такими часто за гроші олігархів, люблять звинувачувати їх у всіх економічних проблемах.

Чи справедливі ці звинувачення? У чому насправді полягає провина олігархів? Як припинити їх негативний вплив на економіку?

У нашому дослідженні ми намагаємося відповісти на ці питання.

Олігарха від просто бізнесмена відрізняє активний вплив на політику, а також володіння власними засобами масової інформації.

В умовах, коли права власності не захищені державою, підконтрольні депутати і ЗМІ допомагають уберегти бізнес від рейдерських атак. Вони ж використовуються для отримання бізнес-преференцій. В обмін на пільги олігархи можуть запропонувати політикам голоси, яких бракує за потрібні закони, а також прайм-тайм в найбільш рейтингових ток-шоу.

Які преференції цікавлять олігархів?

Обмеження конкуренції через встановлення імпортних мит і квот, низька рента за видобуток корисних копалин, спеціальні тарифи на постачання електроенергії й газу споживачам, занижені розцінки за користування державної залізниці та трубопроводів, операційний контроль над держпідприємствами – ось далеко не повний перелік.

У результаті українці платять все більше за комунальні послуги – проте прибуток використовується не для модернізації виробництва або створення енергетичної незалежності, а осідає на офшорних рахунках олігархів.

Державі бракує грошей в бюджеті на соціальні статті – але вона не обтяжує олігархів високими податками при видобутку сировини, продовжує субсидувати державні підприємства, замість того щоб на них заробляти. А прибуток замість держбюджету осідає на тих же офшорних рахунках олігархів.

Крім прямих втрат, є ще й втрати від згаяних можливостей.

Наприклад, втрати мільярдних інвестицій, які не прийшли в країну через штучні бар’єри, що збудували олігархи для захисту від зайвої конкуренції. А інвестиції – це нові робочі місця і більш високі зарплати, додаткові податки в бюджет для зарплат вчителям і підвищення пенсій.

Чому ж ми дозволяємо так використовувати державні – тобто наші з вами – ресурси?

Чому втрачаємо можливості для розвитку країни?

Тому що з екранів телевізорів за гроші олігархів політики переконливо розповідають нам про чергову “необхідність підтримки національного виробника” шляхом податкових пільг або підвищення тарифів, про неможливість продати держпідприємства –”курей, які несуть золоті яйця”.

З кожним роком такої підтримки ми не багатієм, а все більше відстаємо в економічному розвитку від інших країн. А кури, які несуть золоті яйця, несуть їх для олігархів і політиків – а не для нас з вами.

Згідно з останньою оцінкою інвестиційної компанії Dragon Capital, у 2016 році статки десяти найбагатших українців склали більше 11 мільярдів доларів. Це майже 13% ВВП України в 2015 році. Найбагатші українці переважно є власниками великих промислових і сільськогосподарських активів, п’ятеро з десяти мають бізнес в монополізованому паливно-енергетичному комплексі.

Для порівняння: співвідношення стану десяти найбагатших жителів Польщі до ВВП країни становить лише близько 3%, і сфери їх діяльності дуже відрізняються – інфраструктура, промисловість, фінанси, ЗМІ, телекомунікації та інші.

Сьогодні економіка України майже втричі відстає від економіки Польщі. Олігархізація української економіки – одна з причин.

Як усунути негативний вплив олігархів на економіку?

Створити незалежних регуляторів для монопольних ринків, звільнити регуляторів від впливу політиків, усунути перекоси в тарифах на користь олігархів. Також звільнити від впливу політиків держпідприємства, продавши їх або створивши незалежні наглядові ради на тих, які не можна продати через їх стратегічне значення.

Продовжити бюджетну реформу – статті державних витрат повинні відповідати потребам українців, а не бажанням олігархів. Самі витрати повинні здійснюватися ефективно – з вибором постачальника через прозору конкурентну процедуру.

Кінцевою метою описаного вище перегляду правил гри є звільнення держави від впливу олігархів – з трансформацією останніх у великих бізнесменів або рантьє.

Деолігархізація також дасть надію на прихід в політику нових обличь, які будуть думати про країну, а не про швидку окупність вкладень свого олігарха в придбання місць в парламенті.

Дмитро Яблоновський для Економічної правди

ВГОРУ