Анатолій В’язовченко “Уникнути банкрутства всім і кожному”

Позначки:

Анатолій В’язовченко для Дзеркало Тижня.Україна

Минуло лише кілька днів, як у Верховній Раді зареєстровано проект Кодексу процедур банкрутства (реєстраційний №8060) авторства 26 народних депутатів, а законопроект уже викликав неабиякий інтерес не тільки у фаховому експертному середовищі.

Текст законопроекту обсягом 142 сторінки складається з двох книг. Книга перша стосується корпоративного банкрутства, і вона має замінити існуючий Закон “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Книга друга щодо відновлення платоспроможності фізичної особи є спробою законодавця створити можливість для громадян, які опинились у скрутному фінансовому становищі не з власної вини, вирішити свої проблеми у спосіб, що дав би змогу далі жити не під тягарем старих проблем, а розпочати все з чистого аркуша. Або ходити з тавром “банкрут”.

Слід зазначити, що інститут корпоративного банкрутства існує в Україні вже 18 років, але ще жоден громадянин не мав змоги дізнатися, що відчуває особа, яку суд іменем України визнає банкрутом. Старше покоління може хіба що пригадати фінальну сцену безсмертної комедії “За двома зайцями”, де на сходах Андріївської церкви кредитори пред’являють вимоги Свириду Петровичу Голохвастову і визнають його банкрутом. Далі на банкрута у ті часи чекала в’язниця, якщо хтось не викупить у кредиторів боргів.

Відтоді світова цивілізація відпрацювала механізми, за якими кожен має можливість уникнути банкрутства у разі настання тяжкого фінансового стану, якщо буде добросовісно поводитися відносно кредиторів.

Кредиторам теж вигідно піти на певні поступки щодо боржника, ніж витрачати час і непорівнянні ресурси на пошуки можливостей одержати хоч якісь кошти. Так, президент США Дональд Трамп за своє життя кілька разів скористався можливостями списання боргів своїх компаній, а в 1991 р. навіть опинився як забудовник за крок до особистого банкрутства, але зміг подолати всі труднощі завдяки законним процедурам урегулювання неплатоспроможності.

Проблема відсутності подібного законодавства в Україні вже перезріла. Хоча у Верховній Раді нинішнього скликання вже було зареєстровано кілька законодавчих ініціатив (“Про реструктуризацію боргів фізичної особи або визнання її банкрутом”, реєстр. №2353а, і “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання процедури банкрутства фізичної особи з метою забезпечення економічної та соціальної стабільності суспільства”, реєстр. №2714), але їх так і не було ухвалено через неузгодженість їхніх окремих положень.

На що ж можуть сподіватися громадяни України для розв’язання своїх тимчасових фінансових проблем, якщо буде прийнято проект кодексу у його нинішньому вигляді?

Частина 1 ст. 127 законопроекту встановлює: “Провадження у справі про банкрутство відкривається господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника — фізичної особи сукупно становлять не менше ста мінімальних розмірів заробітної плати, а до боржника фізичної особи-підприємця — не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом двох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим кодексом.

Безспірні вимоги кредиторів — грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили”.

Отже, господарський суд не відкриє провадження у справі про банкрутство, якщо кредитор не подав цивільного позову до загального суду, виграв його, потім ще виграв у апеляційній інстанції, причому розмір заборгованості не може бути меншим (у 2018 р.) як 372300 грн.

Водночас частина 7 цієї ж статті встановлює, що боржник зобов’язаний звернутися до суду із заявою про своє банкрутство, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконати грошові зобов’язання боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності). Інакше боржник не може сподіватися на звільнення від боргів.

І таких неузгодженостей, які в антикорупційному законодавстві мають назву дискреційних повноважень, у проекті Кодексу процедур банкрутства ще чимало.

Тому народним депутатам, якщо вони прагнуть досягнути мети допомогти своїм виборцям у врегулюванні їхніх фінансових проблем, слід дочекатися фахових пропозицій щодо законодавчих ініціатив.

Що стосується книги першої “Корпоративне банкрутство”, то перший потік зауважень від арбітражних керуючих і суддів господарських судів вочевидь вказує на необхідність широкого публічного обговорення законопроекту №8060 як у фаховому середовищі, так і серед підприємців, організацій роботодавців, профспілок, органів державної влади та місцевого самоврядування, інших зацікавлених осіб.

149-те місце у рейтингу Світового банку Doing business, яке посідає Україна за позицією “Врегулювання неплатоспроможності” протягом останніх років, викликає дуже багато питань. Кредитори у справах про банкрутство в Україні можуть одержати лише 8 центів з кожного вкладеного долара, триває процедура банкрутства в середньому аж три роки, а її вартість становить 40% від вартості майна боржника. От і оминає інвестор Україну, справедливо вважаючи вкладення в нашу країну надзвичайно ризикованими.

Планом законодавчого забезпечення реформ (постанова ВРУ від 25 червня 2015 р., п. 247) передбачено прийняти проект закону щодо вдосконалення процедури банкрутства з урахуванням практики застосування законодавства з питань банкрутства для вирішення проблемних питань у роботі арбітражного керуючого, господарських судів, захисту інтересів кредиторів і боржників.

І все це з метою забезпечити істотне поліпшення умов ведення бізнесу в Україні за тими напрямами, що враховуються Світовим банком і Міжнародною фінансовою корпорацією під час складання рейтингу Doing Business, маючи за стратегічну мету входження України до провідної двадцятки країн світу за умовами ведення бізнесу. Стратегія сталого розвитку “Україна 2020” передбачає, що такої амбіційної мети може бути досягнуто вже у 2020 р.

При цьому законопроект №8060 передбачає, що Україна може піднятися лише на 86 позицій, тобто посісти 63-тю позицію
(149-86=63), що аж ніяк не входить до першої двадцятки. І навіть такого місця буде досягнуто невідомо коли. Та й будь-якого обґрунтування чи розрахунків у пояснювальній записці не наведено. Тому такі цифри не лише не відповідають поставленому завданню, прийнятому політичним керівництвом держави, а й викликають сумніви в їх достовірності.

Якщо ж уважно почитати методику, якою керується Світовий банк, коли визначає місце країни у позиції “Врегулювання неплатоспроможності”, то стає очевидним, де перебуває вирішення проблеми. Якщо в країні підприємство входить у процедуру банкрутства і виходить із неї, продовжуючи працювати, як і раніше, то кредитори отримують не менш як 70% від належних їм коштів, процедура відбувається швидко і без зайвих витрат. Якщо ж майно боржника продається на аукціоні, то кредитори можуть розраховувати не більш як на 30% коштів, а процедура може виявитися тривалою та витратною.

Законопроект №8060, як і діючий закон про відновлення платоспроможності боржника, перенасичений подробицями продажу майна боржника, тоді як недостатньо уваги приділяється реабілітаційним процедурам (санація, мирова угода). З продажем майна боржника останнім часом виникає дуже багато ускладнень, тому законопроект №8060 намагається лише привести закон до реальності.

Боржник раніше за всіх дізнається про загрозу своєї неплатоспроможності, й у цивілізованому світі закон спонукає його діяти в інтересах якнайшвидшого задоволення вимог кредиторів, щоб уникнути банкрутства і далі працювати на ринку. Наша ж реальність якраз надає можливість боржнику без будь-яких наслідків виводити активи, залишаючи кредиторам дірку від бублика. І все через те, що обов’язок боржника звернутися до суду із заявою про порушення провадження у справі законопроектом встановлено, а от відповідальність за невиконання такого обов’язку відсутня.

І найголовніше. Законопроект №8060 не звертає уваги на те, що з 15 грудня 2017 р. набув чинності новий Господарський процесуальний кодекс, яким господарські суди повинні керуватися в тому числі й у справах про банкрутство. Судді господарських судів уже помітили кілька суперечливих позицій, які призведуть до різних тлумачень норм права, але робота тільки почалася.

Звичайно, ідеальних законопроектів не буває. У Верховній Раді зареєстровано вже 10000 законопроектів, а приймають за одну сесію близько 100. Та все ж Україна приречена стати успішною країною. Треба лише працювати ще інтенсивніше і пам’ятати, що не законами, а практикою їх застосування досягають поставлених цілей.

Анатолій В’язовченко для Дзеркало Тижня.Україна

ВГОРУ